Или волк, или человек»
( Образ Пугачёва в романе А.С. Пушкина «Капитанская дочка»)
Во время бурана, в который попал Петруша Гринёв, ямщик увидел вдали что-то чернеющееся и на вопрос Гринёва ответил: «Или волк, или человек». Именно в этой обычной на первый взгляд фразе Пушкин раскрыл характер Пугачёва.
Ф.М. Достоевский писал, что Пугачёв «отличается зверством, а вместе беззаветным русским добродушием». П.И. Чайковский называл Емельяна «симпатичным злодеем». Действительно, грозный и безжалостный, он считает себя народа и помнит добро, которое оказал ему Гринёв на постоялом дворе: детский заячий тулупчик сохранил Петруше жизнь.
Не раз проявляется двойственность характера героя. Несмотря на свою ненависть к дворянской семье Мироновых, Пугачёв Марью Ивановну, ведь она дорога Гринёву. Когда же Савельич принёс Емельяну список всех вещей, которые украли «злодеи» из крепости, Пугачёв было разгневался, но быстро успокоился, потому что, как отмечает Пушкин, был «в припадке великодушия». Здесь автором используется оксюморон.
Даже в портрете Пугачёва Пушкин акцентирует внимание на чертах, противоположных друг другу: чёрная борода с проседью, большие и бегающие глаза, «худощав и широкоплеч», выражение лица «приятное, но плутовское».
Таким образом, в романе А.С. Пушкина «Капитанская дочка» руководитель восстания Емельян Пугачёв показан как человек с противоречивой внешностью и характером. «Казнить так казнить, миловать так миловать» - так любил выражаться «симпатичный злодей».
О.Довженко.
Пташине яйце, розписане мініатюрним орнаментом, називають писанкою. Назва її походить від слова “писати”, тобто прикрашати орнаментом. Оздоблюються писанки геометричним, рослинним зооморфним (риби, птахи, звірі, людина), пейзажним орнаментами, християнськими символами.
Писанка – одна зі стародавніх форм українського народного розпису, у якому наші пращури втілювали свої прагнення, віру.
Писанка – це символ весни, сонця, повернення природи до життя.
Багато народів світу шанували яйце і мали власну атрибутику його возвеличення у багатьох стародавніх народів збереглися перекази, в яких яйце виступає джерелом життя, світла, тепла, навіть зародком усього всесвіту.
Звідки ж пішла традиція оздоблювати яйце в Україні?
Досліджуючи матеріали археологічних експедицій з вивченням трипільської культури (V-ІІ тис. до н.е.), вчені побачили на кераміці орнаментальні малюнки, які дуже нагадують орнамент на сучасних українських писанках.
Так зображена н малюнку богиня Лада дуже нагадує образ Берегині. Їх поєднують благально піднесену догори руки та інші характерні елементи.
На території України писанкарство набуло найбільшого поширення за часів Київської Русі, в Х-ХІІІ ст.
Запроваджуючи християнство на Русі, церква вдало використала язичницькі вірування і народні звичаї, в тому числі й святкування Великодня навесні як пробудження всього живого на землі, що збігалося з християнськими пасхальними святами на честь воскресіння Ісуса Христа.
Звичайне куряче яйце недовговічне, тому в Київській Русі майстри майоліки у великій кількості виготовляли керамічні розписані яйця, і це дало змогу багатьох поколінням милуватися ними. Найулюбленішим мотивом був мотивом сосонки – яскраво-зеленої травички, що найперша прокидається після зими і пленяться, сповіщаючи про прихід весни.
Улюбленим кольором майстрів був жовтий та світло-зелений на темному, здебільшого коричневому або чорному тлі. Такі писанки можна побачити у Державному музеї історії України.
Татаро-монгольська навала на Русь припиняє діяльність ремісничого цеху, який р5епродукував українські писанки з глини, що експортувалися в інші країни. У цей період поступово розвивається писанкарство, починається розподіл традицій мистецтва за регіонами. За період ХІІІ до другої половини ХІХ ст. у писанкарстві майже не виникає нових елементів. Найдавніші писанки, виготовлені з курячих яєць, зберігаються в музеях і датовані другою половиною ХІХ – початком ХХ ст. Вони мають характерні ознаки кожного регіону їх виготовлення.
В Україні писанки виконують обрядову, ігрову, декоративну та інші функції. Обрядова функція писанки пов’язана зі святкуванням перших днів Пасхи. Зі свячених писанок починався великодній обід, їх дарували на знак поваги, любові, з побажанням добра. Писанки були своєрідним оберегом у хаті, тому їх намагалися зберегти до наступної весни.
Матеріалом для писанки є пташине яйце. За технікою виконання сучасній писанці передувала крашанка – яйце пофарбоване в один колір рослинними фарбами. Пізніше з’явилася крашанка, яка побутує й до цього часу.
Яйце опускають у фарбу, потім крапають на нього гарячим воском.
Коли віск вихолоне, яйце кладуть у темнішу фарбу. Після цього яйце опускають у гарячу воду, де віск сходить з нього залишивши різної величини і форми крапочки по кольоровому тлі.
Із кінця ХІХ ст. поряд із писанками створюються дряпанки і мальованки.