Сочинение по повести Пиковая дама Пушкина рассуждение эссе
Основой произведения стали реальные события. Голицин был товарищем Пушкина, и он очень любил играть в карты. Однажды он проигрывал, но отыгрался. Удалось ему это потому, что послушал свою бабку, которая посоветовала Голицину сделать ставку на три карты. Наталья Петровна и является прототипом пиковой дамы. Автор произведения, тоже был неравнодушен к азарту, поэтому карточные игры и игровые термины не новинка для него.
Пушкин написал произведение в 1833 году в Болдине. В это время автор написал достаточное количество работ. Год был очень продуктивным. Произведение «Пиковая дама» опубликовали в 1834 году.
Данное творение относится к жанру повесть. Имеет не большой объём и включает в себя сюжет и некоторых героев второго плана. В этой повести автор превозносит внутренне богатство над материальным благом.
Главным героем является Герман, который чем-то похож на Наполеона. Карты никогда не держал в руках, но любил смотреть за игрой. Его можно считать игроком в душе, но секрет трех карт развернул его жизнь в другое направление. Герой очень сильно меняется с приходом денег, он становится злым и жадным человеком.
Также в повести присутствует такой персонаж как Анна Федотовна. Пожилая графиня, даже можно сказать дряхлая женщина, которой жить осталось недолго. Она в произведении, словно знак денежного успеха, который может убить в человеке последние хорошие черты.
Одними из главных проблем, затронутых в данной повести являются алчность, лицемерие и зависимость. Главный герой произведения ведет очень расчетливую линию жизни, которая в итоге негативно воздействует на его жизнь. Лицемерность героев заключается в двойной игре. Люди в душе желают зла, а при встрече играют роль порядочных людей. Третья проблема это зависимость и она касается не только героев повести, но и всех людей. Людям хочется богатств и когда они их получают, то становятся зависимыми от богатой жизни, и по-другому жить уже не получается.
Произведение Пушкина учит читателя тому, что легкая нажива всегда негативно отобразится на жизни человека. Если идти к цели так делать это честно, а не испытывать судьбу и удачу. Материальное состояние должно пополнятся честным путем.
Перший, довоєнний період творчості видатного англійського драматурга Бернарда Шоу завершується п'єсою "Пігмаліон", сюжет якої взято з відомого античного міфу про великого скульптора Пігмаліона, що виліпив статую цілковитої краси. Палко закоханий у своє створіння, Пігмаліон силою свого почуття зміг вдихнути в Галатею життя, і міф закінчується їх щасливим союзом.
За Шоу, подібна історія в англійському суспільстві початку XX сторіччя виглядає інакше. Відомий вчений-лінгвіст Генрі Хіґгінс випадково зустрічається з вуличною квіткаркою Елізою Дуліттл і на парі зі своїм колегою, полковником у відставці Пікерінгом, береться за кілька місяців перетворити брутальну замазуру у світську жінку, "герцогиню".
Еліза — дівчина з характером, на життєвому дні намагається зберегти свою гідність і бореться за неї, уникаючи вад та поганих звичок, що притаманні середовищу, в якому вона живе. Тверезий погляд на життя, неабиякі здібності героїні допомагають їй швидко призвичаїтись до нових обставин, нового оточення. Піц час спілкування з новим колом людей Еліза усвідомлює себе як особистість, бачить безнадійність звичного існування, серцем починає відчувати несправедливу та жорстоку безвихідь долі, яка очікує людину з низів.
Перебуваючи в чужому будинку, дівчина за особистим образним порівнянням, — дитина в чужій країні: пройшов час, вона забула рідну мову і може говорити тільки мовою чужинців. "Навіщо ви відібрали у мене мою незалежність?" — ця думка — глибинна причина всіх страждань Елізи, яка може знести всі негаразди, але "розчавити себе не дозволить". І дівчина готова скоріше вчинити самогубство, ніж залишатись іграшкою чужих примх. Вона не погоджується бути "чужою лялькою". Приносити туфлі, розкладати папери — це не для її сильної і вольової натури. І хоча вона боїться майбутнього: "На що я здатна? Куди мені йти? Що робити? Що буде далі зі мною?" — все ж залишає будинок Хіггінса.
Що їй робити? Повертатися на вулицю чи одружитися з одним із трьох героїв — містером Хіґгінсом, полковником Пікерінгом чи Фредді? Тільки у пізніше написаній на прохання глядачів "Післямові" Бернард Шоу зробить з Елізи хазяйку квіткових магазинів і одружить її з інфантильним Фредді.
