Коли я починав читати цей роман, то сприймав його як смішну, веселу казку про велетня і ліліпутів. Але, прослухавши розповідь вчителя, зрозумів, що це серйозний твір про суспільство і людину.
Самого Свіфта найбільше цікавили проблеми політичні, тому його твір — це сатира на сучасну йому Англію.
Звернімося до тексту романа. Про імператора Ліліпути автор говорить з іронією. "Відраза і жах Всесвіту", імператор аж на цілий ніготь виший за своїх підданих. "Самого цього досить, щоб викликати особливу пошану до нього". У цій людині всі впізнали короля Георга І, що правив Англією в 1714—1726 роках.
Як можна стати міністром? Мабуть, на це можна так відповісти: "Треба бути розумним, добре знати справу, розумітися на політичних проблемах". У Ліліпутії це проходить дещо інакше. Придворні танцюють на канаті... У цій грі беруть участь тільки кандидати на якусь високу посаду або ті, хто хоче домогтись великої ласки при дворі, їх навчають цього мистецтва змалку, і вони не завжди бувають вельможного роду або гарного виховання. Хто найвище стрибає, тому й перепадають найвищі посади.
У період написання своєї книги Свіфт уже не вірив ні партії торі, ні вітам. Ось чому він сатирично зобразив їх у вигляді двох ворожих таборів — тремексенів і слемексенів, Тремексени — прихильники високих підборів на взутті, слемексени — низьких. На всі урядові посади імператор Ліліпутії призначав тільки прихильників низьких підборів.
Між Ліліпутією та Блефуску точаться війни. Що ж є їх причиною? З'ясовується, що жителі цих країн розбивають яйця з різних кінців. Нікчемний привід, а страждають і гинуть люди. Тут вже не до сміх
Жил-был царь Берендей, три года был женат, но не было детей. Царь как-то осматривал своё государство, простился с царицей и восемь месяцев пробыл в отлучке. Девятый месяц был на исходе, когда он, подъезжая к столице, отдохнуть решил. Хотел пить, поехал по полю и увидел колодезь. На поверхности ковшик плавает. Царь Берендей поспешно за ковшик — ковшик прочь от руки. Решил, что напьётся без него. Стал пить просто так, его схватили за бороду. Голос потребовал то, что у царя, но чего он не знает. Согласился. Приехав в столицу, узнал, что у него родился сын.
Царевич рос. Царь Берендей уже забыл об уговоре. Раз царевич заехал в густую чащу. Вдруг зашумело в дупле; вылезает оттуда чудный какой-то старик, с бородою зелёной. Сказал передать Берендею, что пора долг отдавать.
Иван рассказал отцу. Царь Берендей побледнел. Берендей все рассказал. Иван поехал.
Едет день, другой и третий; в исходе четвёртого подъезжает к озеру; видит тридцать хохлатых сереньких уточек подле берега плавают; рядом тридцать белых сорочек. Подполз и одну из белых сорочек взял. Вылезли уточки, превратились в девиц, оделись и улетели. Осталась одна. Попросила вернуть, за это сослужит ему службу. Она дочь Кощея бессмертного, Марья-царевна. Всего тридцать дочерей. Посоветовала, как только увидит Кощея-царя, упасть на колена и ползти
Получилось не в 2-3 предложения, но думаю и так тоже нормально. Если слишком длинно, можешь выбрать только несколько предложений
скажи ото любую?