У каждого человека есть друзья. Но не каждый друг может в сложной ситуации. Если все, таки находится такой друг, который не бросит в беде, то это по-настоящему дружба. И я не исключения.
Как-то раз мы с друзьями решили пойти по ягодам, мы играли и веселились. Но случилось ток, что мы разошлись, и я пошла по другой тропе и заблудилась. Я долго не могла найти назад дорогу и думала, что останусь в лесу до утра много времени после того как я пропала, но никто не искал меня. Мне было страшно, я думала, что никогда не смогу найти дорогу обратно. Но одна из моих подруг заметила, что меня нет с ними, и решила позвать взрослых и они вместе отправились искать меня. Когда уже стемнело и похолодало, они нашли меня. Я была так счастлива и благодарна ей. После этого случая мы стали с ней лучшими друзьями, и все время проводили вместе.
Именно поэтому друзья познаются в беде. И я рада, что у меня есть такой хороший друг.
Повість Роальда Дала «Чарлі і шоколадна фабрика» розрахована зовсім на інших читачів. Книга не досить звична. На перший погляд, вона надзвичайно проста і схожа на звичайнісіньку казку. Так, у ній багато казкових елементів: маленькі люди умпа-лумпи, водоспади, які змішують шоколад, телевізори, з яких роздають шоколад, тощо. Але, коли прочитаєш більше, поступово починаєш розуміти, що усе насправді набагато складніше. І пригоди, що сталися з Чарлі, та його друзями, зовсім не випадкові. Автор ненав'язливо розповідає дітям про те, чого не слід робити у житті. За зовні смішними пригодами дітей криється глибока мудрість. Адже Авґустус Глуп потрапив у механізм зовсім не випадково: йому слід було змінитися. Віолета Борегард, яка ніколи не розлучалася із жуйкою, мала дуже гарний урок, коли перетворилася на величезну чорницю. Вередлива дівчинка Верука, яку розбалували власні батьки, на мою думку, стане після повернення напрочуд спокійною і слухняною. А Майк Тіві, можливо, зрозуміє нарешті, що захоплення телевізором є шкідливим. Бо у дітей у голові тоді «стає пусто, гниє уява, мов капуста! Усі зникають почуття й таке тупе стає дитя, що не сприймає чарівні казки, фантазії й пісні!»Повість змушує замислитися над багатьма життєвими проблемами, на які дуже часто ми просто не звертаємо уваги. А було б непогано, коли б книгу прочитало якомога більше читачів. Може, тоді вони зможуть уникнути помилок у своєму житті.
