Любов - провідна тема східної поезії (за творами Омара Хайяма та Гянджеві Нізамі) Там, на просторах Передньої Азії, утворювалися могутні держави. Влада тільки таких країн могла захистити життя та волю народу і окремої людини від чужоземних загарбників. Та даючи захист, держава сама ставала господарем життя. Наслідок цього - соціальна нерівність. Повинно було статися диво, аби непорушна межа між людьми різних в суспільства була подолана. Таким звичайним дивом було кохання, яке не знає меж і кордонів (я кажу саме про кохання, а не про шлюб). Історії та легенди про таке безмежне кохання створював простий люд, а вже потім вони переходили до поетів і вкладалися в рядки віршів, які живуть уже не одне сторіччя. У XІІ столітті жив у місті Гянджа відомий на весь тогочасний Схід азербайджанський поет Абу Мухамед Ільяс ібн Юсуф Нізамі. Автор багатьох касид, газелей і рубаї, він увічнив своє ім'я шедевром "Хамсе", який складався з поем "Скарбниця таємниць", "Хосров і Ширин", "Лейла і Меджнун", "Сім красунь" та "Іскандер-наме". Десятки творів-відповідей і наслідувань поширили у різні країни гуманні уявлення Нізамі про природну рівність і велич людини та її почуттів. Якщо перша поема мала філософський характер, то три наступні розповіли про любов, яка долає будь-які перешкоди і створює новий світ, нехай і ціною життя героїв. Недарма остання поема змальовує ідеальну державу й ідеальне суспільство. Основою життя і даром бога Нізамі вважав кохання, яке підносить людину, надає їй богатирських сил і надихає на шляхетні вчинки. Це ставлення до людських почуттів стало традиційним у східній літературі. На мою думку, Омар Хайям більш "радикальний" у своєму ставленні до світу, але й він віддає першість коханню: Моя ти мрія і душа - ти втілена урода, В тебе, красуне, як і я, закохана природа. Заради свята жінкам всім потрібні хна й сурьма, А ти собой прикрасиш все, як небеса - молодик. Таке от звертання до жінки поета, який, здається, не вклонявся нікому, навіть Аллаху. Ось прозовий переклад такого звертання: "Небо полюбляє негідників, бо саме для них палаци, млини і бані в той час, як бідний трудівник жебрає у борг шмат черствого хліба". З не меншим глузуванням пише Омар Хайям до царів: "Якби навіть ти покорив усі царства, ти не станеш чимось більшим, ніж людина, прах якої вміститься на трьох аршинах землі". Але жінка, до того ж кохана... "Як я сповнений кохання, яке чудове миле обличчя, як багато я сказав би їй, але занімів мій язик. Хіба це не дивина, о Аллаху, я помираю від спраги, а саме тут переді мною струмує живе джерело", - приблизно так можна перекласти один із рубаї Омара Хайяма. Можна було кепкувати зі знатності й святості, прославляти вино й знання, але ніхто не смів підняти голос проти єдиного почуття, якого нема в жодної тварини, - проти кохання. Відрізнивши ним себе від інших живих істот, людина навіки засвідчила: тільки закоханий має право на звання людини.
Иван Алексеевич Бунин известен как поэт и как прозаик. Он первый русский писатель, получивший Нобелевскую премию по литературе. Он считал эту награду признанием русской литературы за рубежом. Бунин писал много коротких рассказов. В них он описывал русскую природу, жизнь простых крестьян, русскую деревню. Мне очень понравился рассказ «Лапти». В нем говорится о глухой деревне и больном мальчике. Действие происходит зимой, метет вьюга. Крестьянский мальчик сильно заболел. У него высокая температура, он бредит. Его мать не может вызвать доктора, потому что они бедны, да и в такую погоду доктор не поедет. Мальчик при смерти. Он все время просит дать ему какие-то красные лапти. Никто не понимает, в чем дело. При этом присутствовал один бедный мужик – Нефед. Он сказал, что раз его душа просит, то надо принести красные лапти. Можно сходить в село Новоселки, купить лапти и покрасить их фуксином. Мать мальчика была в отчаянии, да и кто пойдет в такую метель? Нефед был добрым отзывчивым человеком. Он подпоясался и пошел за шесть верст за лаптями. Бунин показывает здесь самоотверженность русского мужика, его бескорыстность. Утром приехали мужики из Новоселок и привезли тело мертвого Нефеда. За пазухой у него были лапти и пузырек с краской. Значит, он дошел, а на обратном пути замерз. Этот рассказ очень грустный. Мне жалко и больного мальчика, и Нефеда. Автор же хочет по казать, как тяжела была жизнь простого народа. Эти люди могли рассчитывать только на самих себя.
Взаимоотношений в семье А. Амлинский «Возвращение брата» В повести создан образ очень искреннего, непосредственного мальчишки, мечтавшего о друге, защитнике. Он надеется обрести его в старшем брате и с нетерпением ждет его возвращения. Но старший брат потерял себя как личности, опустился на «дно» жизни. Однако вера младшего брата, невозможность обмануть его старшему, Ивану, вернуться к нормальной жизни А. Алексин «Безумная Евдокия» Родители, ослепленные талантливостью дочери Оли, уверовавшие в ее исключительность, не желают понять классную руководительницу, стремящуюся «сделать успех каждого, радость каждого — успехом и радостью всех». И Евдокия Савельевна, и ребята готовы оценить и полюбить талант, но не могут принять и простить Олиного высокомерия и пренебрежения к ним. Много позже отец поймет учительницу и согласится, что желание быть первым любой ценой обрекает человека на одиночество. Источник:
