Відповідь:
Запальну тираду Хельмера перебила служниця, яка принесла листа від Крогстада, у якому той пише, що розкаюється у своїх учинках і знищить доказ злочину Нори. Хельмер, прочитавши листа, почав знову говорити про свою любов, про те, що прощає Нору, адже вона вчинила злочин з великої любові до нього. Завтра все забудеться, пташка знову буде весело співати. Але тепер вона буде і дружиною, і дитиною, а він стане її волею, її совістю.
Нора повільно скинула маскарадний костюм чоловіка, у який було вбралася, і спокійно заговорила до Торвальда. Вона нагадала, що протягом восьми років подружжя "ні разу не обмінялося серйозними думками про серйозні речі". Спочатку батько, а потім чоловік гралися нею, немов лялькою. Вона жила біля рідних людей, немов старець, якого годують і одягають, а його справа — розважати, забавляти. Увесь великий дім був тільки ляльковий дім, а Нора була тут донькою, лялькою. А діти вже стали її ляльками. Їй подобалося, що чоловік грається, бавиться з нею, а дітям подобається, що мама грається і бавиться з ними. Виявилося, що справжнє виховання дітей не під силу Норі, і вона вирішила покинути сім'ю і поїхати в місто, де народилася.
Хельмер нагадав Норі про її обов'язок матері і дружини, але вона тихо відповіла, що має ще обов'язок перед собою. Вона має стати людиною, має перевірити, чи правду казав пастор про Бога, чи правильні ті закони, за якими "жінка не має права помилувати свого вмираючого старого батька, немає права врятувати життя чоловікові". Вона хоче придивитися до суспільства, до життя. Поки що вона мало розуміє, але точно знає, що не любить Торвальда, бо він виявився не тим, за кого вона його вважала. Нора чекала дива: чоловік мав заступитися за неї і взяти всю вину на себе. А він думав тільки про свою кар'єру, яка буде знищена, і про свою честь, яка буде заплямована. Проте, коли минув страх, Торвальд повівся так, ніби нічого й не сталося. Ось цієї миті між подружжям і пролягла безодня.
Торвальд зовсім розгубився. Він обіцяв змінитися, але Нора заявила, що це може статися лише тоді, коли в нього не буде ляльки. Вона віддала йому свою обручку, забрала його обручку і вийшла з дому з одним маленьким саквояжем.
Хельмер безсило падає на стілець, закриває обличчя руками. У домі стало порожньо без Нори. Але він з надією згадує слова дружини, що шлюб може врятувати нове чудо — їхнє перетворення.
В мифах о Солнце и Луне, как правило, одно из светил представлялось мужчиной, другое — женщиной. При этом Солнце мыслилось как хозяин огня, Луна — владыка воды. По представлениям эскимосов и новозеландских маори, так же как древних греков и кельтов, с Луной связаны морские приливы и отливы. В мифах африканских бушменов, австралийцев, индейцев Америки персонажи, связанные с Луной, обладают властью вызывать или прекращать дождь, и даже катастрофические наводнения. По одному из сюжетов мифологии даяков (о-в Калимантан) смерть гигантской змеи боа («лунного животного») вызвала столь сильный потоп, что лишь одна женщина, которая затем нашла палочку для добывания огня и дала начало современному человечеству.
Роль лунного персонажа, вызывающего дожди и наводнения, в легендах многих народов выполняют также лягушка или жаба, так как их силуэт видят в пятнах на Луне. Соответственно изображения земноводных и пресмыкающихся у ряда племен и народов Америки, Африки, Азии, Австралии посвящены Луне, им приписывается магическая сила воздействия на воду, на плодородие растений и животных, на судьбу людей.
Объяснение:
