Объяснение:
Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму – символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу. Рубіж XX ст. в історії західноєвропейської літератури позначений потужним підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники назвали «новою драмою», підкреслюючи радикальний характер змін, що стались у ній. «Нова драма» виникла в атмосфері культу науки, викликаного надзвичайно бурхливим розвитком природознавства, філософії й психології, і, відкриваючи для себе нові сфери життя, всотала у себе дух всемогутнього й всепроникаючого наукового аналізу. Біля джерел нової драми стояли Ібсен, Б’єрнсон, Стріндберг, Золя, Гауптман, Шоу, Гамсун, Метерлінк й інші видатні письменники, кожен з яких вніс неповторний вклад у її розвиток. В історико-літературній перспективі «нова драма», що послужила корінній перебудові драматургії XIX ст., ознаменувала собою початок драматургії століття XX. Основна тенденція «нової драми» - у її прагненні до достовірного зображення, правдивому показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії - її характерна риса й важлива умова сценічного втілення. Таких принципів і дотримувався Ібсен у своїй драмі «Ляльковий дім». П’єса стала найяскравішим зразком «нової драми». П’єса є актуальною і по сьогоднішній день, адже в ній піднімаються важливі проблеми людини, сімʼї та суспільства в цілому.
Экспресс-анализ стихотворения :
Cтихотворение состоит из 37-ти строф (всего 149 строк)
Размер: четырёхстопный дактиль
Стопа: трёхсложная с ударением на 1-м слоге (—ÈÈ)
Стопа - это единица длины стиха, состоящая из повторяющейся последовательности ударного и безударных слогов.
Двухсложные стопы состоят из двух слогов:
хорей (ударный и безударный слог), ямб (безударный и ударный слог) - самая ра стопа в русской поэзии.
Трёхсложные стопы - последовательность из 3-х слогов:
дактиль (ударный слог первый из трёх), амфибрахий (ударный слог второй из трёх), анапест (ударный слог третий).
Четырёхсложная стопа - пеон - четыре слога, где ударный слог может регулярно повторяться на месте любого из четырёх слогов: первый пеон - пеон с ударением на первом слоге, второй пеон - с ударением на втором слоге и так далее.
Пятисложная стопа состоит из пяти слогов: пентон - ударный слог третий из пяти.
– Что произошло с Валеркой? (Он изменился)
– В какой момент произошло это изменение? (Когда он понял, что эта женщина похожа на его маму)
– А изменился ли Севка? Почему? (Его не коснулась чужая беда)
– Он остался каким? (Равнодушным)
– Как вы думаете, после этого случая изменится ли отношение Валерки к людям? А Севки?
– Почему рассказ называется «Красные яблоки»? . (Красный цвет – это цвет тревоги, опасности. Красные яблоки на снегу – это как свет, вспышка. Мальчик Валерка понял, что они с Севкой вели неправильную игру)
– Что хотел сказать автор этим произведением? (Умейте сопереживать чужому горю) – Вернёмся к нашему главному вопросу:
– Почему нельзя смеяться над чужой бедой? (С тобой и твоими ближними может случиться такая же беда)
– А, если беда всё-таки случится с каким-нибудь человеком, как вы можете ему словом, приобнять, просто побыть рядом, погладить по голове)