Ромео і Джульєтта – двоє з найбільш відомих героїв літератури, коли мова заходить про любов. Даний твір Вільяма Шекспіра – справжній символ великого кохання між молодими чоловіком і жінкою. У той же час, як усім нам чудово відомо, в будь-якому творі найголовніше – це його герої.
Саме з цієї причини для розуміння цього прекрасного твору необхідно дати певну характеристику головним дійовим особам – дівчині по імені Джульєтта і молодому хлопцю Ромео.
У трагедійному романі показано, як Джульєтта перетворювалася з дівчинки на
жінку. Спочатку було показано, що вона була простою дитиною, яка була твердо впевнена у тому, що потрібно слухатися у всьому батьків, слідувати їх настанов і порад для того, щоб бути щасливою і правильною особистістю. Але істотні зміни з її розумом відбулися тоді, коли вона познайомилася з молодою людиною на ім’я Ромео.
Після цього знайомства дівчина сильно задумалася про своє життя, стала задавати собі безліч питань і багато речей поставила під великий сумнів. Вона була дуже закохана в Ромео, але розуміла, що обставини йдуть проти їх любові і близьких відносин. Як мені думається, дивовижні метаморфози, які сталися
з Джульєттою, є ключовою особливістю її надзвичайно цікавої особистості.
У образу Ромео є теж багато схожого з образом Джульєтти. Тим не менш, його образ і особистість є своєрідними. Ромео так само росте на очах у читача, він переживає деякі зміни у своєму житті і своєму характері. Спочатку він не зовсім розуміє, яка його мета, призначення і що він повинен робити в цьому житті.
Але, коли він зустрічає Джульєтту, все стає на свої місця, адже він розуміє, що саме вона і є його теперішньою обраницею. Життя його змінюється. На жаль, його життя було призначено змінитися ще раз, коли він отримав неправдиву новину про те, що Джульєтта померла. Він розуміє, що сенс, який він не так давно знайшов, стає для нього повністю втраченим. Його розуміння світу змінюється.
Він стає об’єктивною і відчуженою людиною, він відчуває байдужість до тих, хто йому не близький і на його думку несправедливий.
На жаль, для обох цих героїв любовна пригода стала трагічною. Як би там не було, це тільки підтверджує, що Ромео і Джульєтта були людьми надзвичайно безпосередніми, які становлять особливу цінність. Автору однойменного твору вдалося забезпечити своїх героїв дивовижними рисами, які були одночасно зрозумілими для всіх і яскравими, такими, які справляють сильне враження.
Объяснение:
4 задание
Вместе с незадачливыми государственными чиновниками – героями комедии, автор представляет нам в «Ревизоре» заезжего хитреца из Петербурга Хлестакова. Именно этот пройдоха сумел нарушить спокойную жизнь в городе и одурачить всех чиновников. Лжеревизору отведено центральное место в этом сатирическом произведении.
Хлестаков занимает в Петербурге низший гражданский чин коллежского регистратора. Это ветреный и легкомысленный человек, раскидывающий направо и налево отцовские деньги. Проигравшись в дороге и оставшись без средств, Хлестаков вместе со своим слугой вынужден задержаться в городе.
Именно в это время среди городских чиновников разносится слух о возможном прибытии ревизора. По счастливой случайности и благодаря глупости служащих все принимают Хлестакова за того самого проверяющего.
Несмотря на то, что он занимает невысокий чин, в своих мечтах и тайных стремлениях Хлестаков воображает себя человеком высокого звания. Он не обладает ни трудолюбием, ни бережливостью, ни порядочностью. Даже слуга Осип так говорит о своем барине: «…делом не занимается: вместо того, чтобы в должность, а он гулять по прешпекту, в картишки играет. Батюшка пришлет денежки, чем бы их попридержать – и куды!... пошел кутить: ездит на извозчике, каждый день – в кеятр, а там, через неделю, продает новый фрак».
Хлестаков обладает необычайными лгать и обманывать. Это ему и пригодились во время вынужденного пребывания в городе. Он так виртуозно врет и сочиняет всякие небылицы о себе, что городские чиновники раскрывают рты от изумления. Хлестаков даже представил себя как управляющего департаментом, человеком очень известным в светских кругах.
Жене и дочери городничего он беззастенчиво врет о дружбе с Пушкиным, о «своих» известных произведениях, которых он никогда не писал. Дело дошло даже до будущей женитьбы Хлестакова на дочери городничего Марье Антоновне.
Воображая себя в мечтах значительным и важным, наш герой постоянно требует к себе уважительного отношения: «Ты привык там обращаться с другими: я, брат, не такого рода! Со мной не советую…Я шутить не люблю».
Мы смеемся над Хлестаковым и удивляемся ему. А то, над чем смеемся, совсем не хочется повторять самим.
Своей комедией Н.В.Гоголь сделал бессмертным главного героя, и с тех пор всех лгунов мы называем именем Хлестакова.
