Остап - молодой запорожский казак, сын пана Тараса Бульбы. В начале повести герою 22 года, это крепкий и рослый юноша, который еще не бреет бороды. После приезда в Запорожскую Сечь герой мужает, а черты его лица становятся «грозными»Остап вместе с братом получил образование в киевской бурсе (академии), куда юношей отправили еще двенадцатилетними. Каждый год на время каникул юноши отправлялись домой и весь путь проделывали пешком, потому что по обычаю считались слишком юными, чтобы ездить верхом. Тарас Бульба одарил сыновей конями, только когда те уже выпускались из бурсы.Он четырежды закапывал учебники в землю, за что всякий раз получал плетей. Зато герой считался в бурсе надежным товарищем и никогда не выдавал других даже под угрозой наказания. Возмужав, Остап стал человеком с твердым характером и четкими представлениями о долге. Остап - гордый и видный молодой мужчина, настоящий казак, который никому не дает спуску. Славно бьется, метко стреляет и может выстоять в бою с шестерыми противниками одновременно. Биография героя заканчивается трагически. Оказавшись в руках врагов, Остап ведет себя мужественно, идет на казнь «с тихой горделивостью» и стойко переносит пытки, которым героя подвергают на городской площади при стечении народа.
Звичаї, традиції українського народу. Повість «Гуси-лебеді летять» Михайла Стельмаха про власне дитинство. Це спогади про все, що було відчуто і пережито в ранні літа, пам’ять про рідних і односельців, про події, які пройшли колись перед очима. Звичаї та традиції українського народу письменник зображує так, як він їх побачив, запам’ятав, зрозумів. Мені дуже сподобалася повість Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять», бо в ній змальований казковий світ, народна мудрість, споконвічні цінності мого народу. Культ матері, праці, рідного слова відкривається перед маленьким героєм твору. Відчувається у письменника глибока пошана до українських обрядів, звичаїв і ритуалів: з любов’ю ставляться селяни до землі, роботи з нею, до дерев, з якими розмовляють, як із живими. Тут і вишивані рушники, і калина, і повага до хліба. Всі ці закони життя вироблені упродовж багатьох сторіч. Змальовані у творі традиції і звичаї — це ті неписані закони, якими люди керуються в найменших щоденних і найбільших загальнонаціональних справах. Це те, що об’єднує окремих людей в один народ, в одну націю. Вони складалися упродовж усього довгого життя і розвитку кожного народу. В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом.Українські традиції ввійшли в наше життя, і тепер ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня — без паски і писанки. А обряд Святої вечері символічно об’єднує всіх людей, що належать до одного роду, однієї нації.
