1. Простой вопрос: «Кто?», «Что?», «Когда?», «Где?», «Как?», «Сколько?»
2. Уточняющий вопрос: «Правильно ли я понял, что …?»; «Действительно ли …?»;
«Можно ли считать, что …?».
3. Интерпретационный (объясняющий) вопрос: «Почему …?»
4. Творческий вопрос: «Как вы думаете, что произошло, если бы…?»; «Что если …?»; «Какие события произойдут в рассказе после …?»
5. Практический вопрос: «Как бы вы поступили на месте…?» «Что бы вы сказали …?»
6. Оценочный вопрос: «Как вы оцениваете поступок …?», «Почему это хорошо, а не плохо?»; «Как определить, каким образом лучше поступить?».
Текст: О воде
В обычной жизни мы редко задумываемся о существенной роли воды. Но без нее ничто живое не может появиться, развиваться и существовать. Вода – это сама жизнь!
Взгляните на нее – чистая, прозрачная, она не имеет ни вкуса, ни запаха, ни цвета. Тело взрослого человека состоит в среднем на 70% из воды, в теле ребёнка её ещё больше. Вода есть везде – в организме зверей и птиц, продуктах питания, растениях, почве и атмосфере. Народы древности обожествляли воду. Когда древние люди хотели пожелать собратьям чего-то доброго, они желали, кроме прочего, и «свежей воды». Каждая клеточка нашего тела содержит воду. Запас воды в организме должен постоянно пополняться. Без воды человек не проживёт и нескольких дней.
Из космоса планета Земля кажется голубой планетой с островами суши. Но много на нашей планете воды солёной, а не пресной. Человеку нужна пресная вода. Запасы пресной
Объяснение:
основу небилиць, названих «Пригодами барона Мюнхгаузена», лягли оповіді реального барона Карла-Фрідріха-Ієроніма фон Мюнхгаузена, який дійсно проживав у Німеччині в XVIII столітті. Він був військовим, з 1737 служив у Російській імперії й воював із турками. У липні-серпні 1737 року Мюнхгаузен брав участь в облозі та штурмі Очакова (Миколаївська область України) під командуванням фельдмаршала герцога Мініха. В 1738 році він разом із герцогом брав участь у турецькій кампанії, у 1739 році вступив у чині корнета в Брауншвейзький кірасирський полк, командиром якого був герцог.
Повернувшись до свого маєтку в Німеччині, службу в Росії він не продовжував, через що в 1754 році був відрахований як особа, що самовільно залишила службу. Мюнхгаузен незабаром став відомий як дотепний оповідач мисливських анекдотів. Згодом в Нижній Саксонії ці анекдоти почали поширюватись як усні перекази та анонімні видання про пригоди барона «М-г-з-н». У 1761 році граф Рохус Фрідріх Лінар опублікував три історії, які він міг почути в Дарені, де жила сестра Мюнхгаузена, Анна фон Фрідаг. У 1781 році з'явилася «Мюнхгаузіада», автор якої залишився невідомим. Всі розповіді там були пов'язані однією сюжетною лінією — подорожжю барона до Константинополя.
Німецький геолог Рудольф Еріх Распе через крадіжку коштовностей втік у 1775 році до Англії. Там він обробив відомі йому історії про барона Мюнхгаузена і видав їх у 1781 та 1783 роках під назвою «Путівник для веселих людей», а в 1785 об'єднав раніше видані частини в єдиний твір. Власне «Пригоди барона Мюнхгаузена» з'явилися в 1786 році. При цьому деяких епізодів «Мюнхгаузіади» (наприклад, політ на ядрі), у книзі Распе не було, позаяк Распе вирішив, що вони будуть нецікаві англійським читачам. Їх додав німецький поет Ґотфрід Август Бюргер, який також обробив історії в художній манері та переклав їх німецькою мовою в 1776—1779 роках. У 1787 Бюргер додав цi iсторiї до варiанту Распе i розділив книгу на три частини: про пригоди барона в Росії, морські пригоди, та подорожі по світу. Та все ж автором книги про барона Мюнхгаузена прийнято вважати саме Рудольфа Еріха Распе.
Объяснение:
как то так)
