Молодь і культура мовлення
Культура мовлення - це система вимог, регламентацій стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності (усній і писемній). Належна культура мовлення - це свідчення розвинутого інтелекту і високої загальної культури особистості. Одним із завдань культури мови є подолання мовних стереотипів: стереотипи мовлення - це стереотипи мислення. Тільки через високу культуру мовлення проявляються невичерпні потенції мови, гармонія її функцій. Культура мовлення має велике національне і соціальне значення: вона забезпечує високий рівень мовного спілкування, ефективне здійснення всіх функцій мови, ошляхетнює стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства в цілому. Через культуру мовлення відбувається культивування самої мови, її вдосконалення.
Мова наша багата, їй властива розвинена синоніміка та варіантність на фонетичному, лексичному і граматичному рівнях. Наше завдання - розвинути в собі здатність оптимального вибору мовних засобів відповідно до предмета розмови, співрозмовника, мовленнєвої ситуації.
Нинішній низький рівень мовленнєвої культури в Україні - породження її колоніального становища.
Культура мовлення суспільства - це чи не найяскравіший показник стану його моральності, духовності, культури взагалі. Словесний бруд, що заполонив мовлення наших співгромадян, мовленнєвий примітивізм, вульгарщина - тривожні симптоми духовного нездоров'я народу.
Експериментально доведено, що грубе слово як негативний подразник діє кілька секунд, але реакція на нього триває декілька годин і навіть днів. Як наслідок - порушення нервової та серцево-судинної діяльності людини, її хвороба, а іноді й смерть.
Объяснение:
думаю так
У меня была собака..Её звали Цемент.Я ее очень сильно любил,а она меня.Мы с ней хорошо проводили время.Играли,бегали,плавали и дрессировались.Она была очень преданной и ласковой.Постоянно меня защищала от хулиганов.Но однажды,гуляя поздно вечером,она погналась за мячом и потерялась!Мне за нее было очень страшно.Я искал ее больше 3-х часов,все тщетно..Я не мог ее вот так бросить,одну,ночью,на улице Тут мне на подмогу поспешили случайные прохожие и мы стали искать ее вместе!И нашлиВедь я ответственней за того,кого приручил.Цемент,я тебя очень люблю!!
Переживания Дубровского Пушкин передает с описания чащи, куда он отправился после похорон. Владимир шел по чаще, не разбирая дороги, «...сучья поминутно задевали и царапали его, ноги его поминутно вязли в болоте, он ничего не замечал» .