ыл один доктор Сальватор, у него был сын. Он ему "установил" жабры. Теперь этот сын не мог долго находится на суше. Большую часть времени проводил в море, добывая жемчужины. О таком человеке-амфибии узнал один местный разбойник Зурита. У него была невеста Гуттиэре. И этот Зурита хотел словить Ихтиандра (чел.-амфибию), чтобы тот добывал ему жемчужины. Как-то раз чел.-амфибия встретил невесту этого Зуриты, и они влюбились др. в друга. Чел.Амфибия первый раз отправился на свидание в город, и там этот Зурита словил его. В итоге чел.Амфибию поработили. Но потом отец его и заставил уплыть на др.остров в целях безопасности. Доктора посадили за странные опыты. Гуттиэре вышла замуж за другого
Федько був справжній розбишака-халамидник. З ним весь час траплялись якісь історії. То шибку розіб’є, то око товаришеві підіб’є. Діти граються, ліплять хатки з піску, Федько раптом візьме та й поваляє — і своє, і чуже. А як хто заплаче, то звалить на землю й питає, чи наживсь на світі. Як той згоджується — відпускає, як ні, то ще й наб’є. Запускають діти змія, то Федько прийде (не криючись, не любив ховатись) та й одбере. Але бувало так, що візьме й оддасть змія, ще й ниток своїх дасть для вірьовочки. Батьки його за шкоду лаяли й били. Але й тут він поводиться не так, як усі діти: не плаче, не проситься, насупиться й сидить. Батько стане його бити — і не скрикне. Після цього батько вийме з кишені дві чи три копійки й дає йому.
