Твір-роздум на морально-етичну тему за трагедією В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта»
Найзнаменитіша і найтрагічніша історія кохання - це безсумнівно трагедія Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Це історія про сварки і союз, про юнацький максималізм і людські переживання. Відомо, що англійський драматург, Вільям Шекспір, переказав у своїй художній манері історію двох закоханих, про яких існувало народне сказання в літературі Італії.
У п'єсі піднімаються традиційні для розуміння проблеми: сила любові і ненависті, батьки і діти, борг і особисті бажання. Читаючи твір, ми поринаємо у світ юнацької пристрасті, закоханості між головними героями. Їхні почуття засновані на любові з першого погляду. Буря емоцій штовхає Ромео і Джульєтту на необдумані вчинки. Діти ворогуючих кланів, Монтеккі і Капулетті, вони стоять «на краю обриву», готові розірвати будь-які сімейні узи зі своїми рідними. Чи справжнє їхнє кохання? Хочеться вірити, що саме такими мають бути справжні почуття. Мені здається, що в юному віці серця найбільше відкриті для любові, коли це почуття надихає і забарвлює світ в різнокольорові відтінки, коли хочеться дихати одним повітрям і радіти життю. Все або нічого - такий підсумок трагедії Шекспіра.
Автор, порушуючи тему ворожнечі між родинами Капулетті і Монтеккі, показує читачеві-глядачеві лише молодих людей з різних сімей, які намагаються самоствердитися за рахунок інших, адже це б випробувати кращі клинки Верони, помірятися кулаками. І тут виникає питання про силу ворожнечі між сім'ями, наскільки вона мала місце в дійсності. Мені здається, що саме юнацька незрілість і привела до сумних подій, вбивства Тибальта, а потім і трагічної загибелі Ромео і Джульєтти.
Завдяки поетичній мові трагедії «Ромео і Джульєтта» перед нами виникають і акцентуються картини моралізаторства. Людиною рухають її внутрішні принципи. Хіба не було іншого шляху для цієї пари? Чому не можна було втекти, якщо така сила їх любові, розповісти свої батькам? Тоді що сильніше: честь або кохання? Ми віримо в те, що самі собі малюємо. Ми бачимо те, що хочемо побачити. У цій трагедії юнацький максималізм якнайкраще описує й передає всю гаму почуттів ще недоспілої особистості, коли існує тільки одне правильне рішення, коли людина не шукає або не бачить інших обхідних шляхів.
Цікавою, на мій погляд, є тема влади і всевладдя в трагедії В.Шекспіра, де батьківська влада, бажання видати Джульєтту за Паріса, розуміння якогось боргу меркне перед владою Бога. Що судилося, того не минути. Навіть сам монах, порушує прийняте правило питати благословення у батьків закоханих, сам сприяє їх союзу і всіляко намагається їм до проявляючи справжній гуманізм. Таким чином, підкреслюється, що не існує ніякої земної влади, тільки Божа воля. Мораль прекрасної трагедії В.Шекспіра, на мій погляд, полягає в тому, що щирість і любов, що вірою, повинні правити світом, а не покірність старим звичаям і обмеженим громадським нормам.
Объяснение:
Внезапно его судьба меняется: городские чиновники принимают его за важную особу, а именно — ревизора. Неожиданно для самого себя Хлестаков превращается в значительную персону и попадает в дом к главному человеку в городе — городничему. А между тем, Хлестаков
готов был уже к тому, что его отправят в тюрьму за то, что он задолжал
в гостинице, а тут такая внезапная перемена! Но удивительно то, что Хлестаков не особенно задумывается, почему его положение так круто изменяется — он просто не умеет думать, а движется по воле случая, используя благоприятный момент, что называется, по максимуму.
Оказавшись в доме городничего изрядно «приняв на грудь» и завидев дам — Анну Андреевну и Марью Антоновну, — решает «пустить пыль в глаза» . , Хлестаков начинает хвастаться.
Рисуясь перед ними, он рассказывает небылицы о своём важном положении в Петербурге, и, что самое интересное, он сам верит в них.
Он приписывает себе литературные и музыкальные произведения, которые в силу «лёгкости необыкновенной в мыслях» , якобы, «в один вечер, кажется, написал, всех изумил» . И даже не смущается, когда Марья Антоновна практически уличает его во лжи.
Хлестаков ведет себя подло — волочится за двумя женщинами одновременно, при том эти женщины — мать и дочь.
Но вскоре язык отказывается служить порядочно захмелевшему столичному гостю, и Хлестаков с городничего отправляется «отдохнуть» .