Відповідь:
ти моеш виписати щось звідси бо ми писали твір тому незнаю чи підійде
Пояснення:
У повісті – казці А. Линдгрен «Мио, мій Мио!» розповідається про життя хлопчика – сироти, що виріс у дитячому притулку, а потім став приймаком у родині, звідки біг через кепський з ним обігу. Герой попадає в Країну Прекрасного Далека, де й протікає основна дія книги. У цьому добутку фантастичне тісно переплітається среальным.
Країна Прекрасного Далека чарівна, і в той же час усе в ній реально. Її населяють такі ж люди, як і в дійсності. Тільки дорослі тут дуже гарні, а діти милі й привітні. І головне – тут немає страху, немає гноблення, холоду й голоду
Але життя щасливих мешканців Країни Прекрасного Далека увесь час загрожує небезпека. Неподалік від них перебуває країна жорстокого лицаря Като, що перетворив своє царство в мертвий ліс. Маленький Мио вирішує захистити щастя й волю поневолених злим лицарем людей. Він убиває жорстокого Като й визволяє з неволі жителів, які ніколи колись не бачили сонця. Мио не самотній у своїй боротьбі. Йому допомагають тварини й трави, дерева й гори, йому допомагають і люди: дають хліб, щоб герой угамував голод, плащ, що робить Мио невидимим, меч, що простромив груди Като.
У головного героя гаряче й любляче серце. Він не терпить несправедливості, він мужній. Часом Мио дуже важко, часом він отчаивается й навіть плаче, але все – таки робить свій подвиг і стає героєм
Образ Мио даний у розвитку. Спочатку це самий звичайний хлопчик, але думка про визначеному йому подвигу (про нього розповідається в старій легенді, що нашептав Мио казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужності. До кінця добутку Мио знаходить і батьківську любов і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань
Покорность, послушание — добровольное (реже недобровольное) подчинение. БЕЗРОПОТНОСТЬ, и, ж То же, что смирение
Забитость как качество личности – склонность влачить жалкое существование, выглядеть измученным, запуганным, несчастным, доведенным до отупения.