Вовки активні переважно в нічні години, але іноді їх можна зустріти і вдень. Про свою присутність вони дають знати голосним виттям, що дуже відрізняється за своїм характером у дорослих самців, вовчиць та молодих, а також залежно від ситуації. Справа в тому, що за до різного роду завивань вовки обмінюються інформацією про наявність здобичі, появу інших вовків на території зграї, появу людей та інші важливі події. Вовки мають також досить розвинуту міміку — вирази їхньої морди, пози та положення хвоста можуть бути вельми різноманітними, що віддзеркалює емоційний стан тварин та має першорядне значення для встановлення контактів між особинами або, навпаки, запобігання сутичок. Із органів чуття у вовків найрозвиненішим є слух, дещо слабкішими — зір та нюх.
Объяснение:
Рассказ толстого кавказский пленник заставил меня задуматься над проблемой..., что существуют на свете плохие и хорошие люди, независимо от их национальности. В рассказе представлены два русских офицера, два совершенно разных по характеру человека и соответственно ведущих себя по-разному в критической ситуации. Жилин честный, мужественный, волевой и прямой человек. Костылин же труслив, малодушен, нерешителен и ненадёжен как товарищ. В плену Жилин надеется на и думает бежать. Он не сидит сложив руки и роет подкоп для побега, Костылин же смирился со своим пленом и пал духом. По моему мнению, это рассказ заставляет задуматься над тем, что в любой трудной и казалось бы безвыходной ситуации никогда не надо падать духом и сдаваться на милость победителю. Надо быть мужественным, честным, добрым и смелым человеком таким как Жилин
