відповідь:
пояснення: живучи в наш складний час, спостерігаючи за життям свого народу і усього людства, я часто замислююсь, що чекає на всіх нас у майбутньому. а замислюючись над цим, я ніколи не приходжу до одного і того ж рішення.
інколи мені здається, що на людство чекає прекрасне майбутнє. на землі не буде більше великих війн, завдяки досягненням науки й техніки людство назавжди очистить планету від усього сміття, яким воно заповнило її ось уже протягом кількох століть. усі люди будуть жити в гармонії з навколишнім світом і природою.
але через
хвилину мені здається, що таке життя може настати тільки у тому випадку, якщо все людство замовить собі пропуск в астрал і через нього потрапить в небесне царство.
але всі мої ілюзії у ту саму мить, коли, вийшовши на вулицю, я бачу худі й заморені обличчя літніх людей, що мусять увесь день стояти на морозі лише для того, щоб випрохати жменьку монет на хліб, або коли я бачу птахів у калюжі нафти, або коли стільки іде грошей на озброєння, або коли дивлюсь кримінальну хроніку.
ось тоді мені здається, що у людства немає майбутнього або на нього чекає таке майбутнє, що краще б його не було.
але усе-таки мені здається, що ми не настільки нерозважні, щоб допустити це. майбутнє у людства повинно бути, і наше завдання зробити його прекрасним.
живучи в наш складний час, спостерігаючи за життям свого народу і усього людства, я часто замислююсь, що чекає на всіх нас у майбутньому. а замислюючись над цим, я ніколи не приходжу до одного і того ж рішення.
інколи мені здається, що на людство чекає прекрасне майбутнє. на землі не буде більше великих війн, завдяки досягненням науки й техніки людство назавжди очистить планету від усього сміття, яким воно заповнило її ось уже протягом кількох століть. усі люди будуть жити в гармонії з навколишнім світом і природою.
але через
хвилину мені здається, що таке життя може настати тільки у тому випадку, якщо все людство замовить собі пропуск в астрал і через нього потрапить в небесне царство.
але всі мої ілюзії у ту саму мить, коли, вийшовши на вулицю, я бачу худі й заморені обличчя літніх людей, що мусять увесь день стояти на морозі лише для того, щоб випрохати жменьку монет на хліб, або коли я бачу птахів у калюжі нафти, або коли стільки іде грошей на озброєння, або коли дивлюсь кримінальну хроніку.
ось тоді мені здається, що у людства немає майбутнього або на нього чекає таке майбутнє, що краще б його не було.
але усе-таки мені здається, що ми не настільки нерозважні, щоб допустити це. майбутнє у людства повинно бути, і наше завдання зробити його прекрасним.
однажды, ранним утром, сережа как всегда смотрель мультики. он не как ни мог оторваться от телевизора, и постоянно его смотрел. и каждый раз опаздывал в школу, из-за этого родителям не мало раз звонили с жалобавми. это вошло ему в привычку: просыпаться, и сразу смотреть мультфильмы. это было не плохо, но это влияло на его учебу. как то раз, родители смирились с этим, и на время отвезли телевизор на дачу. сережа тем временем был в школе, и даже не подозревал этого. придя домой, он был удивлен от пропажи телевизора и позвал маму. мать все сразу объяснила и успокоила его, ведь это вошло к нему в привычку. прошла несколько недель. сережа привык к новому режиму и стал учиться лучше, он перестал пропускать уроки. родители и учителя хвалили его. родители вернули телевизор домой, но с условием что в день сережа будет смотреть по 2 часа. так сережа избавился от недостатка. (не судите строго, старалась)