АСТИНА ПЕРША Кінь на дзвіниці Вовк, запряжений у сани Іскри з очей Дивовижне полювання Куріпки на шомполі Лисиця на голці Сліпа свиня Як я спіймав кабана Незвичайний олень Вовк навиворіт Скажена шуба Восьминогий заєць Чарівна куртка Кінь на столі Півконя Верхи на ядрі За волосся Бджолиний пастух на ведмеді Перша подорож на Місяць Покарана жадібність Коні під пахвами, карета на плечах Відталі звуки ЧАСТИНА ДРУГА Буря Між крокодилом і левом Зустріч з китом У рибячому череві Мої чудові слуги Китайське вино Гонитва Влучний постріл Один супроти тисячі Людина-ядро Серед білих ведмедів Друга подорож на Місяць Сирний острів Кораблі, поглинуті рибиною Сутичка з ведмедем
Объяснение:Я не знаю украинский язык ,поэтому нашла через интернет
Игорек отправился на фронт «ранним утром 2 октября 1941 года». Его провожала вся коммунальная квартира. Сосед Володя был всего на пару лет старше, но уже успел получить тяжелое ранение. Как бывалый боец, он давал Игорьку «мужские советы» – отца у парнишки не было, и его в одиночку воспитывала мать, Анна Федотовна. Провожая сына, она горько плакала, «прижав кулаки ко рту» и глядя на удаляющуюся гибкую мальчишескую спину единственного сына. Игорек обещал вернуться, но не вернулся…
Анна Федотовна получила от сына единственное письмо, «остальные — если были они — либо не дошли, либо где-то затерялись». В нем Игорек мать прислать адрес Риммы из соседнего подъезда. По примеру других солдат он хотел переписываться с девушкой. Вскоре пришло второе письмо от сержанта Вадима Переплетчикова, в котором он выражал свои соболезнования матери погибшего друга. В течение трех дней «Анна Федотовна кричала и не верила», а когда спустя неделю пришла похоронка, женщина навсегда перестала плакать и кричать.
Подробнее: https://obrazovaka.ru/books/vasilev/eksponat-nomer
Объяснение: