ответ: Обов’язковою складовою хайку є образи природи. Зазвичай вони пов’язані з порами року.
Скажімо, на весну у вірші вказують квітки сливи, персика, сакури1, а також соловей, жайворонок, метелик, дим, павутиння тощо. Зображуючи літо, японські поети використовували такі слова й словосполучення, як «злива», «спека», «зозуля», «прохолода», «прополювання рису», «полуденний відпочинок» тощо. Загальна кількість «сезонних слів» сягає трьох-чотирьох тисяч. Утім, теми хайку досить різноманітні: праця й відпочинок, самотність і дружба, подорожі й мистецтво...
Важливим для хайку є принцип «сабі», тобто настрій «плідної самотності», який пробуджує почуття невимовної краси й повноти життя. Принцип «сабі» вимагає втілювати складні думки в простих і строгих формах, які мають налаштовувати читача на зосереджене зображеної картини.
Отже, хайку вимагає активної співтворчості читача й поета. Воно діє на читацьку свідомість, як удар смичка — на струни скрипки.
І так само, як у взаємодії смичка й струн народжується музика, поетична картина хайку в усій повноті розкривається лише там, де почуття, думка й фантазія поета поєднується з почуттям, думкою і фантазією читача.
Объяснение:
Сорі якщо не правильно
Объяснение:
1. Б
2. Б
3. Пригодницька повість це - це епічний (розповідний, рідше - віршованиий) твір, у якому описуються незвичайні або небезпечні події. У пригодницькій повісті сюжет розвивається швидко, є таємниця, інтрига, діють яскраві герої.
Вони подякували йому тому, що через цого обман вони мали дуже захоплюючу пригоду.
4.Твір «Тореадори з Васюківки» повість тому,що за жанром цей твір належить до пригодницької літератури. Пригодницька література має певні особливості, які виліляють її з-поміж інших. такі як гострий сюжет( події постійно розвиваються, обставини швидко змінюються).
ответ:Дедушка подошел к кровати внука, пощекотал его щеку своими седоватыми усами и весело сказал:
— Ну, Иванка, поднимайся! Пора вставать!
Мальчик быстро открыл глаза и увидел, что дедушка одет необычно: вместо всегдашнего темного костюма на нем военный китель. Ваня сразу узнал этот китель — дедушка сфотографировался в нем в мае 1945 года в последний день войны в Берлине. На кителе зеленые погоны с маленькой зеленой звездочкой на красной узкой полоске, а над карманом легонько позванивают медали на красивых разноцветных лентах.
На фотокарточке дедушка очень похож, только усы у него совсем черные-черные, а из-под козырька фуражки выглядывал густой волнистый чуб.
— Иван-богатырь, поднимайся! В поход собирайся! — весело гудел над его ухом дедушка.
— А разве сегодня уже воскресенье? — спросил Ваня. — И мы пойдем в цирк?
— Да. Сегодня воскресенье, — дедушка показал на листок календаря. — Но воскресенье особенное.
Мальчик посмотрел на календарь: «Какое-такое особенное воскресенье?» — подумал он. На листке календаря название месяца, число было напечатано красной краской. Как всегда. «Может быть, сегодня День Победы? Но праздник этот бывает весной, в мае, а сейчас еще зима... Почему дедушка в военной форме?»
— Да ты погляди хорошенько, — сказал дедушка и поднял Ваню на руках, поднес к календарю и спросил:
— Видишь, какой месяц? — И сам ответил:
— Февраль месяц. А число? Второе. А что в этот день было, много-много лет назад, в 1943 году? Забыл? Эх ты, Иван — солдатский внук! Я тебе говорил, и не раз. И в году, и в поза Ну, припомнил?..
— Нет, — честно признался Ваня. — Я же тогда был совсем маленьким.
Дедушка опустил внука на пол, присел на корточки и показал на желтую начищенную медаль, которая висела на кителе первой после двух серебряных — «За отвагу» и «За боевые заслуги». На кружочке медали были отчеканены солдаты с винтовками. Они шли в атаку под развернутым знаменем. Над ними летели самолеты, а сбоку мчались танки. Наверху, возле самого края было вытеснено: «За оборону Сталинграда».
— Вспомнил, вспомнил! — обрадованно закричал Ваня. — В этот день вы разбили фашистов на Волге...
Дедушка разгладил усы и, довольный, пробасил:
— Молодец, что вспомнил! Не забыл, значит. Вот сегодня мы и пройдем с тобой по тем местам, где шли бои, где мы остановили фашистов и откуда погнали до самого Берлина!
Объяснение: