Бабка была уже совсем старая, широкая и грузная. Зять вечно был недоволен свекровью. Дочь и внук также считали её лишней в их семье.
Бабка вставала раньше всех, готовила завтрак, а затем будила всех домочадцев. Все разбегались по своим делам, дочь перед уходом давала наставления матери.
Целый день бабка занималась по хозяйству, а иногда брала спицы и начинала вязать. Когда внук приходил со школы, старушка тут же накрывала ему на стол. В разговоре с внуком бабка давала ему наставления. Она просила Борьку уважать и в старости не бросать родителей.
После обеда Борька учил бабку грамоте. Она старательно выводила в тетрадке буквы. Затем внук убегал во двор гулять с ребятами.
Как-то к Борьке пришел товарищ, он вежливо поздоровался с бабушкой. Борька же проявил к бабке неуважение и сказал, что здороваться с ней не обязательно. Товарищ ответил ему, что в их семье бабушка главный человек, и её никто не обижает.
Перед праздником бабка допоздна возилась на кухне. А утром поздравляла своих родных и дарила им связанные ею носки и шарфы. Когда в дом приходили гости, она наряжалась и сидела за столом. Дочь и зять делали вид, что в их доме её уважают. Однако, после того, как гости расходились, они начинали вычитывать бабку.
Вскоре бабку похоронили. У неё в сундуке дочь и зять нашли связанные для них вещи, а для внука она оставила кулёк с леденцами. Борька очень расстроился, ему не хватало бабки. Ложась спать он подумал, что завтра бабка уже не придёт его будить.
Подробнее - на -
Людо́вик XIV Король-Сонце -- французький король, який правив Францією з 1643 по 1715 роки. Отримав при народженні ім'я Людовик Богоданий.
У 1661 р. король Людовік XIV оголосив, що управлятиме державою самостійно. За часів його правління абсолютна монархія у Франції досягла найвищого розквіту. Король відверто заявляв: «Держава — це я». Владі короля підкорялося все населення країни: від селянина до герцога.
Людовік XIV управляв країною за до великої кількості чиновників і сильної армії, що придушувала будь-які заколоти. Проте основою влади короля залишалося дворянство, чиї інтереси Людовік XIV дбайливо оберігав і створював умови для його збагачення. Французькі дворяни майже не турбувалися про покращення господарства, і їхні доходи від землі постійно знижувалися. Тому провінційні дворяни йшли на службу в армію — часті війни давали їм великі прибутки. Часто король влаштовував дворян на різні посади при дворі. Більшість цих посад не мали жодного значення, але з їхньою до Людовік XIV забезпечував дохід багатьом дворянам. Посади були найнеймовірнішими: одні придворні будили короля, інші одягали його, треті супроводжували на сніданок. Придворні, очікуючи на дорогі подарунки, улесливо називали Людовіка XIV «королем-сонцем», світло якого затьмарювало все навколо. Людовік XIV заохочував марнотратство своїх придворних — королівський двір блищав від розкішного вбрання і коштовностей та вважався найбагатшим у Європі.
