У світі існує лише одна річ, без якої не зможе прожити жодна людина. Це свобода. Можна бути неймовірно багатим, талановитим, мати безліч друзів, приятелів або навіть керувати цілою країною, але без волі неможливо радіти життю по-справжньому, відчувати всю його повноту та багатогранність. Лише свобода робить людину дійсно щасливою, бо вона надає особистості право вибору, якусь альтернативу, допомагає почувати себе впевненим, не залежати від інших.
Чи доводилося вам коли-небудь помічати, чому навколо людини, яка полюбляє спілкуватися, завжди збирається так багато оточуючих? Чим же вона привертає їхню увагу, притягує до себе? Насправді все дуже і дуже просто. Річ у тому, що ця людина ні в чому не знає обмежень. Така особистість цікава іншим лише завдяки тому, що вона не визначає для себе певних кордонів насамперед у спілкуванні, не ставить ніяких заборон, обмежень, а відчуває себе в суспільстві вільно, комфортно та невимушено. Товариська людина може довго-довго розповідати якусь історію, і всі будуть слухати її з неабияким захопленням, і це завдяки тому, що вона вміє зацікавлювати публіку. Отже, свобода у вимірі спілкування дарує особистості цілу низку переваг.
У сучасному світі, коли наука й техніка досягли свого найвищого розвитку, просто необхідно бути винахідливим, особливо у сфері професії. Справді, на роботі дуже важливо вчасно проявити ініціативу — це завжди запорука успіху в кар'єрі. А знайти нову ідею, власне, й допомагає свобода думки.
Також не слід забувати й про те, що свобода — це невід'ємна частина творчості. Можна, приміром, пригадати тяжку долю українських письменників. Видатний письменник Тарас Григорович Шевченко жив за часів кріпосного права, коли пани та поміщики всіляко принижували, пригнічували народ. Тарас Шевченко не зміг залишатися осторонь цих подій. Своїм поетичним словом він викривав, критикував, висміював жорстокий кріпосницький лад, пристрасно боровся за правду, за долю простих людей. Як результат — поету заборонили творити, його всіляко переслідували, а потім заарештовували, відправляли у заслання. Але, незважаючи навіть на арешт, Тарас Григорович ні на мить не полишав своєї справи, продовжував писати. Там, у неволі, Він фактично сам собі давав свободу...
Взагалі свобода дає людині дуже багато переваг. Вона змінює людину, окрилює, підносить її душу. Свобода прикрашає людину. Саме тому дуже важливо самому для себе створювати таку свободу, і тоді прийдуть зміни, прийдуть в той час, коли їх зовсім не чекаєш.
Различия: 1. Царевна жила с отцом, т.к. мать умерла. 2. На спящую царевну наложила злая колдунья заклятие, а мертвую царевну возненавидела мачеха. 3. Спящая царевна уснула , когда укола палец веретеном, а мертвая царевна из- за отравленного яблока. 4. Спящую царевну положили в опочевальню, а мертвую царевну в хрустальный гроб на серебряной цепи в пещере 5. Спящая царевна "умерла "дома, а мертвая царевна -в доме богатырей. 6. Эти сказки написали разные люди. 7. Спящую царевну искал королевич Елисей, а мертвую царевну нашли слуги. Сходства: 1. Срезая царевна и мертвая царевна были царевнами (да, да :D) 2. Спящую и мертвую поцелуй любви. 3. спящая царевна и мертвая царевна в последствии вышли замуж за своих 4 . и там и там счастливый конец. 5. спящая царевна и мертвая царевна были красавицы.
Любовь одна — веселье жизни Любовь одна — мучение сердец: Она дарит один лишь миг отрадный А горестям не виден и конец. А. С. Пушкин Искрометную, яркую, блистательную поэзию А. С. Пушкина нельзя представить без любовной лирики. Любовь у поэта многолика: это безмятежное чувство, обманчивая мечта или прекрасная сказка, которая приносит лишь страдания. Поэт молод, он стремится познать жизнь, и любовь уже успела «обжечь» его сердце. Традиционно поэт воспринимает любовь как страдание; за миг блаженства приходится платить годами мучений. Еще нет душевной черствости, нет опыта, поэтому кровоточит душа. Большинство любовных стихотворений А. С. Пушкина написаны от первого лица. Кажется, что поэт обращается непосредственно к тебе, открывает свою душу, стараясь поделиться впечатлениями сердца, предостеречь от возможных ошибок или легкомысленных поступков. Позволь душе моей открыться пред тобою И в дружбе сладостной отраду почерпнуть. Скучая жизнию, томимый суетою, Я жажду близ тебя, друг нежный, отдохнуть. Ранняя любовная лирика Пушкина — это поиск формы, открытие для себя незнакомого мира чувств, легкая грусть об ушедшем переживании. Но грусть именно легкая — все лучшее еще впереди. Поэт молод, полон надежд и желаний. Он горюет, но пока светло и кратковременно, понимая, что главные переживания впереди. : я любим; для сердца нужно верить. милая моя не может лицемерить; непритворно в ней: желаний томный жар, Стыдливость робкая, хранит бесценный дар, Нарядов и речей приятная небрежность, И ласковых имен младенческая нежность. Но и в этот период Пушкин видит быстротечность жизни, оасота увядает первой, не успев как следует расцвести. Эстету и художнику жаль скоротечности чувств. Увы! зачем она блистает Минутной, нежной красотой? Она приметно увядает Во цвете юности живой.. . Уже в ранней лирике поэта проявились черты его таланта — умение блистательно рассказать о своих переживаниях и чувствах, нарисовать яркий портрет возлюбленной, несколькими штрихами наметить свое состояние, с глубоким психологизмом остановиться на изображаемом. Поэт знает наперед — все в этой жизни быстротечно. Сердце не успевает охладеть, как новое чувство уже заставляет его снова трепетать, стремиться навстречу любви. И сердце бьется в упоенье, И для него воскресли вновь И божество, и вдохновенье, И жизнь, и слезы, и любовь. Любовная лирика Пушкина всегда адресна, можно узнать конкретные черты той или иной возлюбленной, а в целом — это гимн женщине, ее верности и красоте, порой ветреной, но всегда искренне любящей, откликающейся на сильное и чистое чувство поэта. Стихи о любви, написанные более полутора веков тому назад, так же свежи и благоуханны, как и в час создания. Они заставляют трепетать сердца влюбленных познать и оценить это великое чувство, выделяющее человека из толпы, Делающего его личностью открыть навстречу людям свое сердце. Без вас мне скучно, — я зеваю; При вас мне грустно, — я терплю; «. мочи нет, сказать желаю, ангел, как я вас люблю! Bbы улыбнетесь — мне отрада; Вы отвернетесь — мне тоска; день мучения — награда ваша бледная рука.. .
Чи доводилося вам коли-небудь помічати, чому навколо людини, яка полюбляє спілкуватися, завжди збирається так багато оточуючих? Чим же вона привертає їхню увагу, притягує до себе? Насправді все дуже і дуже просто. Річ у тому, що ця людина ні в чому не знає обмежень. Така особистість цікава іншим лише завдяки тому, що вона не визначає для себе певних кордонів насамперед у спілкуванні, не ставить ніяких заборон, обмежень, а відчуває себе в суспільстві вільно, комфортно та невимушено. Товариська людина може довго-довго розповідати якусь історію, і всі будуть слухати її з неабияким захопленням, і це завдяки тому, що вона вміє зацікавлювати публіку. Отже, свобода у вимірі спілкування дарує особистості цілу низку переваг.
У сучасному світі, коли наука й техніка досягли свого найвищого розвитку, просто необхідно бути винахідливим, особливо у сфері професії. Справді, на роботі дуже важливо вчасно проявити ініціативу — це завжди запорука успіху в кар'єрі. А знайти нову ідею, власне, й допомагає свобода думки.
Також не слід забувати й про те, що свобода — це невід'ємна частина творчості. Можна, приміром, пригадати тяжку долю українських письменників. Видатний письменник Тарас Григорович Шевченко жив за часів кріпосного права, коли пани та поміщики всіляко принижували, пригнічували народ. Тарас Шевченко не зміг залишатися осторонь цих подій. Своїм поетичним словом він викривав, критикував, висміював жорстокий кріпосницький лад, пристрасно боровся за правду, за долю простих людей. Як результат — поету заборонили творити, його всіляко переслідували, а потім заарештовували, відправляли у заслання. Але, незважаючи навіть на арешт, Тарас Григорович ні на мить не полишав своєї справи, продовжував писати. Там, у неволі, Він фактично сам собі давав свободу...
Взагалі свобода дає людині дуже багато переваг. Вона змінює людину, окрилює, підносить її душу. Свобода прикрашає людину. Саме тому дуже важливо самому для себе створювати таку свободу, і тоді прийдуть зміни, прийдуть в той час, коли їх зовсім не чекаєш.