С дневника, безусловно, можно научиться думать и размышлять о себе. Почему? Здесь ты пишешь свои мысли для себя, не боясь, что кто-то прочтешь. Ты пишешь правду, а позже - перечитывая свои записи вспоминаешь и делаешь выводы. В своем дневнике я пишу о событиях, которые принесли мне эмоции. К примеру день свадьбы моей сестры, тогда я была очень счастлива за нее и радовалась, или день прогулки с дорогим мне человеком, походы с ним в лес или просто прогулки по городу. Какие то интересные моменты в школе я тоже хочу оставить в памяти и поэтому тоже пишу в дневник. Как к примеру Зарница. В дневнике лучше писать правду, на то он и дневник. Хочешь писать вымысел - сочиняй, но не в дневнике
"Українська народна пісня, - писав М. Стельмах, - увібравши в себе і грозовий, і барвінковий ласкавий світ, історію і побут, болючі роздуми і найніжніші почуття, воістину геніально поєднала пристрасне й емоційне слово з незбагненним чаром, з незбагненними таємницями мелосу..."
Доля української пісні сумна і велична. Незважаючи на перешкоди і лихоліття, вона вистояла і продовжує чарувати красою нові покоління. Кожна пісня, мов іскра, викресана з душевних глибин, проникає в саме серце, бо, як сказав укладач збірки "Найкращі пісні України" Михайло Шевченко: "Вона має те велике, єдине, що не вмирає, що гукає, об'єднує, паморочить жагучим почуттям духовності - має дух!"
Народна пісня - це насамперед історія України та невмирущість душі народної, це світ життя і боротьби, надій і сподівань, які не покидають людину і в найтяжчі часи.
Минають століття, змінюються суспільні устрої, потрясають світ війни і голодомори, на зміну одним поколінням приходять інші зі своїми смаками й уподобаннями. А народна пісня залишається, даруючи свою красу та неповторність.