ответ:в цьому творі, є багато хороших персонажів, але найбільше мені сподобалася Маруся і Василь. незважаючи на їх хороший достаток, вони залишалися таким же добрими і хорошими. Маруся була працьовита, красивою, привітною, у всьому слухалася батьків. ну як таку не полюбити?
і ось, одного разу, полюбила вона Василя з первого Подивимося, но Глибока, назавжди ... і я її розумію. Василь був «Гарний, русявій, чисто підголеній; чуб Чепурний, уси Козацькі, очі веселенькі, як зірочки: на увазі рум'яне, моторний, звичайний "..
як і всім людям, Марусі дуже хотілося бути щасливою. зірки зійшлися, і Василеві хотілося того ж. здавалося б, що може розлучити цю прекрасну пару? але, несподівана зміряй наздогнала Марусю. такого ніхто не зміг передбачити. дуже горював Василь. і я дуже перейнявся почуттями персонажа. мені щиро шкода, що звичайна застуда загубила Марусю і навіки розлучила їх. мені здається, я дуже перейнявся почуттями персонажів і їх переживання відбивав на себе. тому, мені дуже імпонують ці персонажі
Объяснение: не с инета, если что
Причастные:
1. Над дверью избушки прибита голубая дощечка: эта избушка — кабак, |прозванный «Притынным»|.
2. — Иди, иди же! — залепетал он, |с усилием поднимая густые брови| , — иди, Моргач, иди! Экой ты, братец, ползешь, право слово.
3.— Яшка петь будет? — с живостью проговорил человек, |прозванный Моргачом| .
4.Они состоят обыкновенно из темных сеней и белой избы, |разделенной надвое перегородкой| , за которую никто из посетителей не имеет права заходить.
5.В передней части избы, |предоставленной посетителям| , находятся лавки, две-три пустые бочки, угловой стол
Деепричастные:
1. Когда у него нет посещения, он обыкновенно сидит, как мешок, на земле перед дверью своей избы, |подвернув под себя свои тонкие ножки| , и перекидывается ласковыми словцами со всеми прохожими.
2. Был невыносимо жаркий июльский день, когда я, |медленно передвигая ноги| , вместе с моей собакой поднимался вдоль Колотовского оврага в направлении Притынного кабачка.
3. Солнце разгоралось на небе, |как бы свирепея| ; парило и пекло неотступно; воздух был весь пропитан душной пылью.
4. Он звал кого-то, |торопливо действуя руками| , которые, очевидно, размахивались гораздо далее, чем он сам того желал.
5. — Иду, любезный, — продолжал он, |ковыляя в направлении питейного заведенья| , — зачем ты меня зовешь?.
