Иешуа ГаНоцри булгаковський Ісус у романі показаний звичайною людиною зі своїми страхами й слабостями. Ми можемо навіть сказати, що він слабшав, якби не його віра. Його сила полягає в тому, що він вибрав свій шлях і не відступив від нього. Иешуа вважав, що всі люди на землі народжуються добрими, лише жорстоке відношення може зробити людини жорстоким. Він говорить так навіть про тих, хто побив його, хто зрадив його, для нього всі люди добрі, навіть зрадник Іуда, кат Крысолов. Иешуа прозносить слова про майбутнє царство «істини й справедливості», але оставляет це царство відкритим абсолютно для всіх
Понтію Пілат повна йому протилежність. Він наділений уластью, його почитають і бояться. Але й він стає перед вибором. Сам Пілат намагається зробити добра справа, не пориваючи зі злом: прокуратор прагне помилувати безневинного Иешуа, але змушений затвердити пригозлодій, побоюючись доносу. У Понтія Пілата не вистачає сили духу зробити добро. Він залишається на стороні зла. Смерть безневинного Иешуа стає непосильним вантажем для совісті Пілата, приводить його до каяття. Пілат в остаточному підсумку розуміє справедливість навчання Иешуа ГаНоцри й починає діяти в його інтересах (Понтій Пілат організує вбивство Іуди). Але смерть Іуди не знімає тягаря із совісті прокуратора. Иешуа виявився прав. Не нове вбивство, а глибоке искреннее каяття у вчиненому зрештою приносять Пілатові прощення. Не тільки євангельські герої відповідають за свої гріхи. Приміром, Берліоз. Голова Массолита приречений на смерть, оскільки самовпевнено думав, що його знання дозволяють йому не тольдо заперечувати існування Бога й диявола, але й взагалі моральні підвалини життя. Для цього утвореного редактора дійсно немає нічого святого, і за це треба покарання
