Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні "штуки — викаблуки". За характером Павлуша і Ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є Іван. Це він вигадав випустити "пугутькало" в клубі під час лекції на тему "Виховання дітей у сім'ї", влаштувати бій биків з головною "героїнею" коровою Контрибуцією, зробити підводного човна з напівзатопленої плоскодонки...
За своїм характером хлопці добрі, сміливі та співчутливі до чужого горя: вони могли б не ризикувати здоров'ям і життям, коли почули з глибини колодязя "плаксиве щеняче скімління".
Попри всі суперечки між друзями, Ява зважає на недавню хворобу Павлуші і спускається в колодязь: " в тебе була ангіна тиждень тому. Тобі не можна в колодязь", — каже він другові, коли вони вирішують, кому спускатися за цуценям. Крім того, Іван проявляє неабияку кмітливість, коли задіює в рятувальній операції і брус-перевагу, і вірьовку з прив'язаної кози. З того моменту друзів стало троє: Павлуша, Ява і Собакевич — цуценя, якого витягнули з колодязя.
Объяснение:
Юрій Яновський« Вершники» Я пам'ятаю сиві скроні І зір задуманий такий… В.Сосюра «Пам'яті Ю.Яновського» «…треба уважно переглянути всю творчість Яновського… для того, щоб над іменем нашого видатного майстра й чесного громадянина засіяло в усій своїй красі сонце ПРАВДИ». М.Рильський Портфоліо письменника:При народженні: Яновський Юрій Іванович.Псевдоніми, криптоніми: Юрій Ней, Юрі Юрченко.Дата народження: 27 серпня 1902р.Місце народження: хутір Майєрове, Кіровоградська область.Дата смерті: 25 лютого 1954р.(51р.)Місце смерті: Київ. Національність: українець.Громадянство: СРСР.Мова творів: українська, російська.Рід діяльності: прозаїк, поет.Роки активності: 1922 – 1954рр.Напрям: неоромантизм, соціалістичний реалізм.Жанр: новела, роман, оповідання, повість, вірш. Творчий доробок митця:Збірка «Мамутові бивні» (1925)Збірка «Кров землі» (1927)Повість «Байгород»(1927)Роман «Майстер корабля» (1928)Роман «Чотири шаблі» (1930)Роман «Вершники» (1935)Драматичні твори: «Завойовники»(1932)«Дума про Британку»(1937), «Дочка прокурора»(1954) 1935 р. – поява роману«Вершники»« В цій невеликій книжці закладено три роки роботи, три роки всіляких думок і самовідчувань, усяких життєвих умов». Ю. Яновський Літературознавці про роман: «Вершники» — потрясли. Вражав кожний образ, кожна фраза, кожне так вдало й точно вжите слово. Творчість Яновського для мене стала яскравим і привабливим маяком» Юрій Збанацький Літературознавці про роман:«У «Вершниках» творилась нова образність, нова барвами, ритмікою, мелодикою. Образність, що була б неможлива раніш. Тільки співець нового часу міг побачити й розгледіти їх, оті небесні споруди, оті неймовірні й невловні, з самого повітря лиш зіткані, з блакиті неба змуровані вежі, на тлі яких безстрашні витязі революції схрестили шаблі у двобої з минулим» Олесь Гончар Жанр твору: Новелістичний роман.Роман у новелах – складний за побудовою і великий за розміром епічний прозовий твір, у якому широко охоплені життєві події певної епохи; складається з окремих новел, об’єднаних спільним задумом. Композиція роману: Вісім сюжетно завершених новел: «Подвійне коло»«Дитинство»«Шаланда в морі»«Батальйон Шведа»«Лист у вічність»«Чубенко, командир полку»«Шлях армій»«Адаменко» Особливості роману :Складається з 8 композиційно й сюжетно пов’язаних новел.Відсутність хронологічної послідовності в розгортанні подій.Використання кінематографічного прийому монтажу «кадрів». Особливості роману:Має ознаки народної думи, героїчної поеми, новели.Виняткових героїв автор показує у виняткових обставинах.Головний мотив – розпад людського роду, що почався з революцією.Правдивість і типовість у відтворенні історичних подій та змалюванні дійових осіб. Проблеми роману:Трагедія роду і народу.Розпад родини заради ідеї.Революція і народ.Політичні платформи різних партій і політичних сил.Відданість справі.Творча праця і духовні цінності.Проблема братовбивчої громадянської війни. Новела «Подвійне коло»( 1919р.)Тема: показ трагічних подій в історії українського народу, коли брат повстає на брата; зіткнення родинних і класових інтересів; романтика громадянської війни.Ідея: засудження братовбивства і недотримання людських законів, моралі, традицій, батьківського заповіту: «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду». Символи новели:Бій під Компаніївкою, коли на полі битви зійшлися рідні брати Половці, коли брат убиває брата – символ складної ситуації в Україні під час громадянської війни.Дощ під час похорону трьох загиблих братів – символ очищення від усього лихого. Тлумачення назви новели:1. «Подвійне коло» - подвійне коло подій – на фронті і в тилу, у степу й у підпіллі.2. «Подвійне коло» – це коло правди і неправди, які письменник дає можливість розрізнити за до наскрізного образу Івана Половця.3. «Подвійне коло» – це клас і рід , у якому замкнуте життя п’ятьох братів. Тлумачення назви новели:4 .«Подвійне коло» – це боротьба правди і кривди, добра і зла, правди багатих і правди бідних.ВИСНОВОК: Не буде міцного роду – не буде держави! Рід – це частина держави! Політичні погляди братів Половців:Андрій – денікінецьОверко – петлюрівецьПанас – махновецьІван – командир інтернаціонального полкуСашко – чотирнадцятилітній хлопець, з Панасом у загоні махновців. АНДРІЙ:офіцер царської арміїненавидить рідного брата і рідну землюБатьківщина – Росія -матінкаображає брата (Мазепа проклятий, петлюрівське стерво)запеклий шовініст (галичан бив у Карпатах до смерті)знехтував батьківським заповітом ПАНАС:важко
Николай Павлович – персонаж повести Н. С. Лескова «Левша», брат императора Александра Павловича, наследный правитель. Этого героя отличает любознательность, патриотизм и доверие к русскому мастерству. Он является противоположностью своего брата, который был приверженцем всего западного. Тогда как Александр Павлович считал, что английская техника гораздо лучше русской, его брат был уверен, что русские мастера более талантливы и изобретательны. Именно Николай Павлович велел Платову найти лучших мастеровых, чтобы создать из стальной английской блохи нечто достойное большего удивления. Его основная цель – превзойти англичан в мастерстве.
Переделывать блоху вызвались трое тульских мастеров во главе с Левшой. Когда работа была окончена, император с дочерью Александрой Тимофеевной лично проверяли уникальность вещицы. Не заметив вначале ничего необычного в блохе, они были очень расстроены. Однако, посмотрев в «мелкоскоп» заметили, что блоха «на подковы подкованная». Этот факт их очень обрадовал и воодушевил. Более того, оказалось, если присмотреться внимательнее, можно увидеть на каждой подкове «мастерово имя». Чтобы показать искусство русских, он отравил Левшу с блохой в Англию.