Тема стихотворения - таинственный голос призывает поэта покинуть "глухой и грешный край" и уехать в благополучную страну.
Основная мысль: место поэта - на его многострадальной Родине.
Преобладающие интонации - спокойные, грустные, задумчивые.
Настроение - поэт решительно и уверенно отрекается от заманчивого предложения.
Композиция: стихотворение состоит из трех строф; две первые строфы содержат прямую речь; в третьей строфе подводится итог первых двух.
Художественные образы: образ таинственного голоса; образ России как глухого и грешного края; образ самого автора.
Тропы:
эпитеты: звал утешно, край глухой и грешный, чёрный стыд, речью недостойной , скорбный дух.
Метафоры: Мне голос был. Я кровь от рук твоих отмою,; Боль поражений и обид; Руками я замкнула слух.
Синонимы: равнодушно и спокойно.
Антонимы: отмою - покрою.
Эмоционально окрашенная лексика: утешно, равнодушно, спокойно, недостойной.
Анафора:
Оставь свой край глухой и грешный,
Оставь Россию навсегда.
Размер стихотворения: четырехстопный ямб.
Рифмовка перекрестная.
Лирический герой представляется человеком с развитым патриотическим чувством, с чувством собственного достоинства, готовый к любым испытаниям. Он спокойно и гордо принимает все невзгоды, которые сулит ему дальнейшая жизнь, он готов пережить их вместе со своей страной - Россией.
Спільні риси:сильні,витривалі,прекрасно володіли тогочасною зброєю,істинні воїни,хоробрі,розумні,справедливі.Почнемо з Гектора. Гектор людяний. Він ні разу косо не глянув на Єлену, а це ж вона винна у всіх бідах троянців, не дорікнув їй гірким словом. І до брата свого Паріса, винуватця Троянської війни, він не відчуває ненависті. Він досадує на недолугість та зніженість Паріса й кидає йому в обличчя гіркі докори. Але варто Парісові визнати його, Гектора, правоту й просити пробачення, як гнів Гектора охолоджується, і він готовий вже усе простити Парісу. Він люблячий чоловік і батько.Проте головною відмінністю є надзвичайна людяність порядність Гектора та надмірна гнівливість і жорстокість Ахілла.
