Пьер почувствовал настроение солдат, и перестал ощущать себя частью целого. Ему стало казаться, что он лишний на этом поле. Безухов взошел на курган, и стал наблюдать за тем, что происходило вокруг. Невоенный человек и здесь неприятно поразил солдат, но только поначалу. Очень скоро они изменили свое отношение к чужаку. ... Случившиеся с Пьером события на батарее Раевского стали одними из важных для его душевных исканий.
Наш бесстрашный герой находился в радостном настроении до тех пор, пока его взгляд не упал на одиноко лежавшего мертвого солдата. Пьер и до этого видел трупы, однако не принимал это близко к сердцу. Он понимал, что смерть на войне естественна.
1Жизнь знатных людей подчиняется своим правилам. Они должны одеваться по моде, держать лошадей, давать обеды и балы. На именины Вера ждёт гостей, которых приглашает её муж.
2Главное ощущение, которое возникает от прочтения описания внешности Анны, — это чувство жизни, жизненной силы. В Анне всё напоминает пламя, огонь, сыплющий вокруг себя жгучие искры. Вера больше похожа на мраморную статую, прекрасную, совершенную, но холодную и недоступную. У каждого мужчины подсознательно есть свой идеал женщины. Куприну нравились, именно величественные, грациозные женщины. К тому же Вера была романтичной, мечтательной, доброй. Её тонкий вкус подчеркивает Куприн, когда разговор идет о природе: «Какие мхи! Какие мухоморы! Точно из красного атласа и вышиты белым бисером!» Сравнивая двух сестер, Куприн хотел показать, что не каждая женщина может быть достойна восхищения, обожания и, конечно же, любви.
3«прекрасные серьги из грушевидных жемчужин» от мужа;
«маленькую записную книжку в удивительном переплете… любовное дело рук искусного и терпеливого художника» от сестры;
Подарок Желткова- «золотой, низкопробный, очень толстый, но дутый и с наружной стороны весь сплошь покрытый небольшими старинными, плохо отшлифованными гранатами
4Да, гранатовый браслет был самой дорогой вещью для Желткова. Несмотря на то, что Желтков был бедным чиновником, главная ценность заключалась не стоимости браслета а в том, что это была фамильная драгоценность, его носила "покойная матушка" героя, это была единственная память о ней.
5 Он пишет, что словно бог подарил ему такую любовь. В конце письма он просит ее послушать сонату Бетховена D-bur №2, ор. 2. В конце произведения она слышит данную сонату, слушая ее она потихоньку успокаивается и понимает, что Желтков простил ей ее безответную любовь к нему.
Стоит заметить, что он не был самодуром, писав замужней женщине. Он ее истинно любил, очень чисто и искренне...
6Главная мысль произведения А.И.Куприна "Гранатовый браслет" в том, что без любви смысла в жизни нет, даже если у тебя есть внешнее благополучие.
Важка реальність не вбила мрії письменника про прекрасне і світле, адже він завжди сподівався, що щастя обов’язково прийде, і це буде приємна несподіванка. Свою чарівну повість «Пурпурові вітрила» Грін написав після тяжкої хвороби, не маючи ні власної домівки, ні грошей. Але ця повість виявилася незвичайно доброю, сповненою вірою у всепереможну силу надії, вірою у людей, любов’ю до життя. Здається, що ця повість здатна творити дива.
Кохання і надія, мрія і піднесеність над буденним — це провідні теми «Пурпурових вітрил». Спочатку оповіді у головної героїні Ассоль не було жодної підстави сподіватися на краще: у дівчини від злиднів померла мати, а її батько змушений був піти зі служби через те, що покарав мерзотника, і заробляти тим, що власними руками виробляти іграшки. Але на життєвому шляху Ассоль зустрівся старий збирач казок і легенд, якій подарував їй мрію та надію. Надію на те, що одного разу на кораблі з пурпуровими вітрилами приїде за нею справжній принц, який назавжди забере її «у блискучу країну, де сходить сонце і де зірки зійдуть з неба, щоб привітати тебе з прибуттям».
Вразлива юна дівчина настільки сильно повірила у цю мрію, що врешті-решт надії Ассоль перетворилися на дійсність, хоча більшість тих, хто її знав, вважали дівчину божевільною. В ній наче жили дві, зовсім різні особистості: «Одна була донька матроса, ремісника, що майструвала іграшки, друга — живий вірш, з усіма дивами його співзвуччя та образів, з таємницею сусідства слів, в усій взаємності їх тіней і світла, що падають одне на одне». Ассоль жила мрією про кохання, а не буденністю. Грін так писав про дівчину: «Нам нелегко так зануритись у казку, їй було б не легше вийти з-під її влади та привабливості».
Така безмежна відданість своїй мрії врешті-решт знайшла розуміння. На перший погляд, не було нічого казкового у вчинку закоханого романтика Грея, який, дізнавшись про мрії Ассоль, купив пурпурову тканину для вітрил свого корабля. Але це сталося не просто так, бо своєю схожістю на «чарівне художнє полотно» і гармонійністю, своєю чистотою і порядністю дівчина справила велике враження на Грея.
Найважливіша у повісті — здійснення мрії, яка, хоча і є чарівною та незвичайною, але цілком реальна. У своїй повісті «Пурпурові вітрила» О. Грін стверджує, що коли одна людина щиро кохає іншу, то в її силах перетворити життя на казку. Та таке бажання виникає тільки тоді, коли кохання справжнє, коли воно дарує, а не забирає собі. На кохання заслуговують тільки такі, як Ассоль зі своїм вірним чеканням і своєю відданістю.