З розвитком технологій змін зазнають і споконвічні традиції. Так, на зміну спільним вечерям прийшли посиденьки в програмах для відеозв'язку, а для зв'язку з далекими родичами можна просто зателефонувати.
Змінилося також і мистецтво фотографії. Тепер для того, аби закарбувати в пам'яті будь-яке сімейне свято, достатньо просто натиснути одну кнопку. Втім, я не вважаю, що селфі здатні замінити родинні фотографії. Навпаки: зйомка на телефон - це більш осучаснена та практична версія громіздкого фотоапарату.
За до селфі всі зможуть опинитися в кадрі, якість фото буде на найвищому рівні. Фотографії можна зберігати без загрози того, аби загубити. За потреби можна також і роздрукувати спогад. В результаті вийде фото нічим не гірше за його більш старт аналог.
Отже, селфі ніколи не зможуть замінити родинні фотографії. Навпаки, воно до зберегти спогади на довше та робити це якісніше.
Объяснение:
История романса "Я встретил Вас"
Я встретил вас, и все былое
В отжившем сердце ожило:
Я вспомнил время золотое –
И сердцу стало так тепло.
Эти строки принадлежат поэту Федору Тютчеву, а посвящены они Амалии Лерхенфельд. В русскую миссию в Мюнхене прибыл молодой дипломат Федор Тютчев. Ему 18 лет. Он успел за два года окончить Московский университет. На одном из светских раутов Тютчев встречает очаровательную Амалию Лерхенфельд, побочную дочь прусского короля Фридриха Вильгельма III. Амалия поразила Тютчева своей красотой, образованностью, глубиной чувств. Тютчев околдован и очарован.
Однако в 1826 он женится на Элеоноре Петерсон, а Амалия становится женой первого секретаря русского посольства в Мюнхене барона Крюденера. Шли годы. Баронесса Крюденер блистает на петербургских балах, Тютчев продолжает свою дипломатическую карьеру. Живя вдали от русской столицы, в письмах к друзьям он всегда спрашивает о госпоже Крюденер. Он беспокоится: счастлива ли она так, как того заслуживает? В 1836 году Тютчев передает через нее рукопись своих стихов, которым сам автор не придает высокого значения. Но эти стихи вызвали восторг у самого Пушкина и были опубликованы в пушкинском "Современнике". И среди них стихи, посвященные Амалии:
