Запитавши, у себе, що таке справжня
краса, кожен подумає про щось
своє, намалює у себе в уяві свою
картину. Для когось краса - це лише
зовнішність, а для когось -внутрішній
світ людини, такий глибокий та
чаруючий. Взагалі, в нашому житті
краса скрізь, потрібно лише навчитися
бачити. Та не кожен може відкрити
це в собі, бо лише краса власної душі,
а це і доброта, і любовь до життя, і
відкритість, може показати чаріний світ
навколо. Спробуйте стати добрішим
і тоді краса світу відкриється для
вас, внутрішня краса кожної людини
більше не буде загадкою. Чарівність
навколо потрібно плекати та захищати,
бо те що для тебе є дорогим для
когось просто ніщо. Будь уважним до
краси власної душі, розвивай її, та й
ніколи не руйнуй красу навколо.
Зовнішність Івана Мазепи майже не деталізована. Скупий портрет гетьмана Байрон подає у контрастному зіставленні рис, які співвідносять молоді і старі роки гетьмана. В молодості – він «юнак – красень», «веселий і стрункий», «в дні юнацтва золоті» – непереможений жодним вельможою, жодним із мужів чи хлопців. – А тепер, «коли вже сімдесятий» – у нього вигляд» такий, що «не годні …родичі пізнать». Байрон приділяє більше уваги внутрішньому, психологічному портрету героя. Тут також використовується прийом контрасту. В молодості Мазепа – веселий, тепер, коли йому за сімдесят, і він щойно разом із Карлом і лицарями – воїнами отримав поразку під Полтавою, він похмурий. Іноді його тішить надійний вірний помічник – його кінь. Але більше він у зажурі. В його характеристиці поет підкреслює міць, славний життєвий досвід.. Але найбільшої романтичності досягає Байрон, коли змальовує здатність Мазепи кохати. Мазепа Байрона –– це не тільки відважний лицар, але й «щасливий панич із ніжним серцем».8 Мазепа постає самітником – «один супроти всіх». Доля явно не на його боці, тому він «скорився долі». Він страждає, терпить фізичні муки. Але Мазепа ні за що не шкодує. «Терезина судьба» йому теж невідома – це, мабуть, підсилює його біль. Він не чекає пощади від кривдників. Навпаки, він прагне помсти. Мов скажений, дикий кінь мчить його полем «швидше блиску, грому» – «так би й водопад не зміг». Знесилений кінь падає, але герой, прикручений «тугим ремінням» до його спини, порвати пута не зміг, він залишався прив’язаним до трупа коня, і «туге реміння» продовжувало «завдавати мук». Мазепа у цьому епізоді – людина незламної волі, вільнолюбний бунтар із страдницькою душею. До самого кінця жахливої подорожі Мазепа зберігає самовладання. Він залишається сильною особистістю і саме завдяки цьому стає гетьманом України. І хоч він не зміг змінити хід історичних подій (поразка шведів), та він зберіг свою гідність і честь. Розкриттю образу Мазепи сприяє яскрава символіка твору. Картини «дикої» природи підкреслюють незвичайність образу героя, його винятковий характер. Бурхливі потоки, вітри, хвилі уособлюють пристрасті, що охопили серце Мазепи. Вороння символізує смерть, а схід сонця – надію на повернення життя. Серед усіх символів вирізняється образ коня. Взагалі коні посідають значне місце у творі. У романтичній літературі – це символ вдачі, людської долі. Мазепа та його кінь – наче одне ціле. Під час відпочинку старий гетьман спершу подбав про коня. Кінь – вірний товариш Мазепи, і той виявляє турботу про нього, бо він ніколи не зрадить, служить йому впродовж років. Гетьман ставиться до коня, як до розумної істоти, що свідчить про глибоке природне начало у його душі, тісний зв’язок і спорідненість із природою
"Станционный смотритель "- это произведение,где впервые в истории Пушкин поднимает проблему "маленького человека".Главная мысль-это тяжёлое положение простых людей в обществе ,безразличие ,с которым все вышестоящие относятся к таким людям ,порой не считая их за людей.Пушкин заостряет внимание на проблеме социального неравенства ,угнетённого положения одних и полного равнодушия к их страданиям, других.Проблеме любящего отца,которого оставила дочь,убежав на поиски лучшей доли.Так почему так случилось ,кто виновен в такой несчастной судьбе станционного смотрителя? Самсон Вырин вдовец и дочь для него-это смысл его жизни,Он души не чаял в Дуне,она для него -всё!"Ею дом держался: что прибрать, что приготовить, за всем успевала."Вырин очень гордился дочерью и его любовь к дочери безгранична.Сбежав от отца,с гусаром Минским,Дуня переживает душевные муки,понимая,что бросила самого близкого человека.Нарушив пятую заповедь, "Почитай отца твоего и мать, да будешь благословен на земле и долголетен",Дуня сделала и себя несчастной.Отец умирает от одиночества ,горя,а Дуня так и не успела попросить у него прощения.Она раскаивается,но уже слишком поздно,отца не вернуть.
Так кто виноват в трагической судьбе Самсона Вырина?Прежде всего, равнодушие его дочери.Дуня спешила устроить своё счастье и совсем не думала о судьбе отца,забытого всеми и убитого горем.Смотрителя убило и равнодушие людей,всех кто его окружал или пересекался с ним,всем было безразлично горе отца,его переживания или радости.Судьба миллионов "маленьких людей",брошенных и никому ненужных-это судьба Самсона Вырина.Сочувствие "маленьким людям",разбросанным по всем уголкам России,которые днём и ночью, в дождь и снег несут нелёгкую службу,подвергаясь унижениям,оскорблениям и которые бес бесправны перед начальством,чиновниками и любыми людьми,приезжающими на станции,а самое страшное , они бес и одиноки даже перед собственным горем,не находя сочувствия и понимания у окружающих-поэтому они "маленькие люди".Пушкин сочувствует Варину,поднимет вопрос "маленького человека ",бес и униженного ,а такие люди заслуживают уважения ,по мнению автора,для маленьких людей,честь -превыше всего,а вместо понимания, они получают "душевную глухоту" людей.Пушкин очень тепло,с состраданием и любовью ,немного с жалостью относится к своему 'маленькому герою',переживает за его горькую судьбу.
А что Дуня,счастлива ли она?Каждый человек стремиться к счастью,но нельзя предавать близких,ради своего благополучия.У всех есть выбор и Дуня сделала неправильный выбор,обрекла отца на страдания и гибель.Обвинять стоит ,скорее всего, тяжёлую жизнь Дуни,не дававшую ей надежды на счастье в будущем.Но не стоит и оправдывать поступок молодой девушки,никогда безнравственные поступки не смогут принести счастья."На чужом несчастье,счастья не построить".
"Есть великие люди среди маленьких людей... " Бернард Шоу