М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
seanius
seanius
22.10.2021 07:50 •  Литература

Чем понравился рассказ затерянный мир, и кто писатель заранее

👇
Ответ:
ivan01356
ivan01356
22.10.2021
Затерянный мир» — научно-фантастический роман Артура Конан Дойля, вышедший в 1912 году.

Это первая книга из цикла произведений о профессоре Челленджере. В романе описываются приключения британской экспедиции в Южную Америку. На скалистом недоступном плато (отсылка к столовой горе Рораймо) Челленджер со спутниками (профессором Саммерли, лордом Джоном Рокстоном и репортёром Мэлоуном, от чьего лица ведётся повествование) обнаруживают «затерянный мир» — район, заселённый динозаврами, человекообезьянами и примитивными людьми каменного века.
Пытаясь добиться расположения красавицы Глэдис, молодой журналист-ирландец Эдуард Мелоун просит своего издателя дать ему какое-нибудь «опасное задание» . Редактор Мак-Ардл даёт ему поручение взять интервью у нелюдимого и чудаковатого профессора Джорджа Челленджера, известного скандалиста и ненавистника журналистов. Первая же встреча Мелоуна с профессором заканчивается дракой, однако, Мелоуну удается добиться симпатии Челленджера, не подав полицейскому жалобу. Профессор объясняет журналисту причину его несогласий с ученым миром — однажды, во время поездки по Южной Америке, учёный обнаружил в маленькой деревне тело натуралиста по имени Мепл-Уайт. Изучив дневник покойного, Челленджер обнаружил, что в нём есть зарисовки совершенно неисследованной местности, а также динозавров рядом с людьми. Пользуясь дневником, профессор совершил поход в указанное место, которого местные туземцы сильно боятся, считая его обиталищем злого духа Курупури, и обнаружил гигантское плато, где подстрелил животное, оказавшееся доисторическим птеродактилем. С собой он привез крыло ящера и несколько фотографий — довольно слабые доказательства в пользу его теории.
Динозавр Гагенбека якобы обнаруженный в Африке в 1910 году
На лекции в Музее Естественной Истории Челленджера обвиняют в том, что он выдумал открытое им плато и фальсифицировал доказательства. Он заявляет о готовности совершить повторную экспедицию на плато с тем, чтобы объективные свидетели подтвердили его слова. В экспедицию вместе с ним вызываются ехать скептически настроенный ученый профессор Саммерли, знаменитый охотник и путешественник лорд Джон Рокстон и Мелоун. Исследователи отправляются в Бразилию и поднимаются вверх по Амазонке, сопровождаемые местными индейцами и негром Самбо. Пройдя по указанному Челленджером маршруту, экспедиция обнаруживает плато, но это не уменьшает скептицизма Саммерли, что вызывает ссору между учёными. Экспедиция обходит плато кругом но подняться наверх невозможно а пещера через которую поднялся Мепл-уайт завалена. Вечером герои жарят полтуши свиньи на вертеле, но внезапно появившийся птеродактиль уносит их ужин, Саммерли признаёт правоту Челленджера. Группе удается взобраться на утес, стоящий рядом с плато, и свалить на другую сторону дерево. Как только они переходят на плато, метис Гомес сталкивает дерево в пропасть, отрезая англичан от Гомес таким образом мстит лорду Рокстону за смерть своего брата-работорговца. ответив предателю метким выстрелом из ружья, четверо британцев идут вглубь плато, где, к великой радости Челленджера, встречают живых динозавров. Но вскоре путешественникам приходится вступить в серьёзную борьбу за выживание среди плотоядных аллозавров (или мегалозавров) , летучих птеродактилей и свирепых обезьянолюдей — далеких предков человека.
После исследования плато экспедиции удаётся спуститься вниз. На заседании в Музее Естественной Истории соратники Челленджера подтверждают рассказ профессора, но теперь не верят уже им. Тогда профессор в качестве доказательства демонстрирует пойманного им на плато живого птеродактиля.
4,7(8 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Богдана348
Богдана348
22.10.2021
Наша рідна Україна завжди була ласим шматочком для загарбників, причому як з сусідніх країн, так і з більш віддалених земель. Українські землі постійно потрапляли під чиюсь залежність, а після підписання Переяславської угоди 1654 року її взагалі було поділено надвоє. Одна частина нашої батьківщини, лівобережна Україна, перейшла під протекторат царської Росії, а інша, правобережна, стала підпорядкованою панській Польщі. Незважаючи на постійне пригнічення українського народу іноземними загарбниками серед наших предків завжди знаходилися сміливі люди, які прагнули до збереження української державності і до об’єднання історичних земель. Довгий час ці прагнення залишалися тільки в мріях. Петро Куліш став одним із перших представників української літератури, який у своїх творах торкнувся теми соборності і незалежності України, висвітивши тему козацьких часів, часів, коли прогресивні представники українського народу перенесли свої зусилля із політичної, національної і релігійної боротьби на внутрішню боротьбу в країні. Це дало прекрасну можливість побачити природу козацьких війн і головні причини національної трагедії та причини національного розбрату у зовсім іншому світлі.

У романі П. Куліша «Чорна рада» яскраво висвітлені представники різних поглядів на соборність та незалежність України. Наприклад, в образі Сомка автор відобразив своє бачення ідеального гетьмана, освіченої, талановитої, розумної людини, здатної сильною рукою об’єднати всі історичні землі України в єдину самостійну державу, яка б стала рівною у сім’ї інших європейських держав. На думку цього героя роману в країні треба було утвердити старшинське панування, встановити мир між класами, тримати в покорі голоту, піднести в країні освіту і культуру. Але влада ніколи не дається до рук просто так. Для того, щоб її отримати і утримати, потрібні неабияка дипломатія, хитрість, а особливо – вміння згуртувати навколо себе тих, хто підтримав би ці прагнення, а крім того, подумати про шляхи полегшення становища українського трудового народу і встановлення хоча б основних елементів соціальної і суспільної справедливості. Цього всього у славного наказного гетьмана Сомка, на жаль, не було, адже його зрадили навіть три найближчих до нього полковника, в яких гетьман був упевнений, як в самому собі. Сомка програв у боротьбі за владу і краще життя України, поплатившись за це своїм життям.

Віддає своє життя і інший герой роману «Чорна рада», ще один палкий прихильник соборності країни і об’єднання розрізнених земель України, утвердження міцної гетьманської влади і встановлення автономної республіки полковник Шрам. Але його патріотизм, на відміну від гетьмана Сомка, дивним чином поєднувався з негідним ставленням до запорожців та «черні», а це, в свою чергу – з прагненням до класової згоди. Та про яку згоду може йти мова, якщо трудовий народ після воїн та виборів не отримає нічого, крім нового тиску влади, на цей раз – з боку старшин?

А ось Івану Брюховецькому вдалося привернути до себе усіх тих, на кого він міг опертися у боротьбі за гетьманство – і простий народ, і запорожців, і навіть російських бояр. Запорожців Брюховецький підкупив викраденим з гетьманської скарбниці сріблом, простим з ними поводженням і підтриманням козацьких традицій. Українському народові майбутній гетьман пообіцяв полегшення становища, різні пільги і поширення прав. А російським боярам спритний політик просто запросто дав хабара. Мети своєї Іван Брюховецький досяг і став гетьманом, але влади він досягнув не для втілення ідеї соборності і незалежності України, а заради власного збагачення і звеличення.

Як то часто бувало раніше і як то часто буває зараз, простий народ виявився занадто довірливими до обіцянок претендента на гетьманську булаву і представника російського царського уряду. Як виявилось пізніше, ніяких послаблень українцям і ніякого з’єднання не відбулося. Навпаки, в епоху Івана Брюховецького посилився тиск північних сусідів, кривавий розбрат і гніт підневільного народу, що втратив всі права, які були здобуті у багаторічній боротьбі українців проти польської шляхти.

Отже, як ми бачимо, талановитий український письменник П. Куліш у своєму романі «Чорна рада» в достатньо яскравій формі довів і своїм сучасникам, і нащадкам, що ідея незалежності і соборності України існувала зі стародавніх часів, але не була і не могла бути здійснена через неправильний політичний і суспільний вибір союзників і політичних діячів, через роз’єднаність українського народу та його надмірну довірливість.
4,4(84 оценок)
Ответ:
Св. Петр и Феврония были верны друг другу и чедесным образом остались неразлучны даже после смерти. Уважение, сочувствие жертвовать собой ради близкого человека. Повесть заставляет задуматься об этих свойствах человеческой души. Чтобы следовать их примеру в наше время, нужно изрядное мужество, поэтому повесть учит еще и мужествуЖитие. Святой благоверный князь Петр Муромский Святыни. 
Святой благоверный князь Петр, в иночестве Давид, и святая благоверная княгиня Феврония, в иночество Евфросиния, Муромские чудотворцы. Благоверный князь Петр был вторым сыном Муромского князя Юрия Владимировича. Он вступил на Муромский престол в 1203 году. За несколько лет до этого святой Петр заболел проказой, от которой никто не мог его излечить. В сонном видении князю было открыто, что его может исцелить дочь пчеловода благочестивая дева Феврония, крестьянка деревни Ласковой в Рязанской земле. Святой Петр послал в ту деревню своих людей. 

Когда князь увидел святую Февронию, то так полюбил ее за благочестие, мудрость и доброту, что дал обет жениться на ней после исцеления. Святая Феврония исцелила князя и вышла за него замуж. Святые супруги пронесли любовь друг ко другу через все испытания. Гордые бояре не захотели иметь княгиню из простого звания и потребовали, чтобы князь отпустил ее. Святой Петр отказался, и супругов изгнали. Они на лодке отплыли по Оке из родного города. Святая Феврония поддерживала и утешала святого Петра. Но вскоре город Муром постиг гнев Божий, и народ потребовал, чтобы князь вернулся вместе со святой Февронией. 

Святые супруги прославились благочестием и милосердием. Скончались они в один день и час 25 июня 1228 года, приняв перед этим монашеский постриг с именами Давид и Евфросиния. Тела святых были положены в одном гробе. 
4,5(55 оценок)
Это интересно:
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ