Шумерский школьник утром торопился в школу боялся опоздать на урок .Брал в школу завтрак, обед и ужин. На уроке любил кайфануть. Но вот как-то раз неудачно укололся, прямо на уроке и упал со слюнями на пол, как бульдог после прогулки. Тут его и спалили за любимым делом.
Назначили суд для родичей, мол наркомана вырастили, сами кайфарики наверное. Ну их тута и хлопнули ; они любили бледного хапнуть с сыночком, но тут вдруг их сосунок не по сезону начал шелестеть. Они его Наташкой сделали вот и все дела. Начал он кароче фигню хопашить, кипеш наводить, суету на районе.
"Айвенго" — це остросюжетний і дуже багатоплановий роман з великою кількістю дiючих осiб. У романi перемiшанi реальнi (однак романтизовані, наприклад, образ короля) iсторичнi фiгури і цілком вигаданi персонажi.
Айвенго і Бріан де Буагільбер – образи лицарів, що протиставлені один одному у творі. Обидва вони сміливі воїни, але в романі вони виступають як суперники й вороги.
Айвенго описаний автором як майже iдеальний романтичний герой, уособлення усіх чеснот лицарства. Айвенго - благородний молодий лицар, син саксонського дворянина Седріка Сакса. Брав участь у III хрестового поході, є сподвижником другом короля Річарда Левове Серце. Айвенго дуже вірний - і своєму коханню (не погодився зрадити свою любов, за що батько його вигнав і позбавив спадщини), і королю (Айвенго, вступивши до його війська, віддано служив йому). Навіть у важких ситуаціях, Айвенго не зраджує короля, кохану, друзів.
Айвенго вражає нас своєю людяністю, що для його суворому времені було нетиповим навіть для лицаря. Айвенго допомагає єврею Ісааку, не дозволяє злодіям пограбувати іновірця. Не оговтавшись після ран, ризикує своїм життям заради Ребеки. Айвенго - благородний: під час поєдинку він не скористався слабкістю суперника. Айвенго прагне до перемоги, але перемоги у чесному бою.
Образ Бриана де Буагильбера у романі дуже яскравий і набагато складніший за образ Айвенго. Образ Буагильбера дуже суперечливий, тому герой вийшов яскравим і живим. Хоча храмовник Буагильбер є негативним персонажем твору, у нього є не тільки негативні риси.
Він - сувора, тверда людина, часто буває і грубим, і жорстоким. Потім, коли закохується в Ревеку, він розкривається як дуже пристрасна людина. У його душі іде запекла внутрiшня боротьба. Бриан де Буагильбер готовий заради своєï пристрастi вiдмовитися вiд свого iменi, титулу, знеславити себе. Під час турнiру, на якому вирiшується, чи буде жити Ревека, вiн вмирає вiд переживань.
Він - суперечлива натура. Ревека говорить йому: "У тебе сильна душа; іноді в ній спалахують благородні і великі пориви. Але вона - як занедбаний сад, що належить недбайливому господареві: бур`яни розрослися в ній і заглушили здорові паростки".
Объяснение:
«Ну, знаєте,— сказав Жульєн,— мета виправдовує засоби; якби я був не такою незначною пилинкою, а мав би хоч яку-небудь владу, я б наказав повісити трьох, щоб врятувати життя чотирьом».
«Крім полум’яної душі, Жульєн мав надзвичайну пам’ять. Юнак назубок вивчив увесь Новий завіт по-латині, так само вивчив книгу «Про папу» Жозефа де Местра чим і здивував спочатку родину де Реналь, де працював гувернером, а потім чутка розійшлась по всьому Вер’єру, коли Жульєн дає в руки Адольфу, старшому сину мера, Новий завіт, відкриває його на будь-якій сторінці і Жульєн продовжує напам’ять. Діти його надзвичайно полюбили, а він їх зовсім не любив. Та навіть і любов до пані де Реналь була сповнена честолюбства. Першим кроком до їх стосунків пані просила гроші на його білизну у чоловіка, записала одного із слуг до бібліотеки, щоб брати коханому книжки, які він не міг читати в присутності господаря.»
«Це був тендітний, невисокий на зріст 18-19 років, з неправильними, але тонкими рисами обличчя і орлиним носом. Великі чорні очі, які в хвилини спокою виблискували думкою з вогнем, тепер палали найлютішою зненавистю.Темно-каштанове волосся росло так низько, що майже закривало лоб, а коли він гнівався, лице його набирало неприємного виразу. Ще з малку його надзвичайно бліде й задумливе обличчя викликало в батька передчуття, що син його недовго протягне на цьому світі, а якщо й виживе, то буде тягарем для його сім’ї.Усі домашні ненавиділи його, а він ненавидів своїх братів і батька».
словами
Жюльєн Сорель — представник покоління початку 20-х років XIX століття. Йому притаманні риси романтичного героя: незалежність, почуття власного достоїнства, бажання змінити долю, бажання боротися і добиватися мети. Він яскрава особистість, в ньому все вище норми: сила розуму, волі, мрійливості, цілеспрямованості. Наш герой — син теслі. Він живе в маленькому провінційному містечку Верьере з братами і батьком і мріє вирватися звідси у великий світ. В Верьере його ніхто не розуміє.
Юнак з раннього дитинства марив військовою службою, його кумиром був Наполеон. Після довгих роздумів він вирішує: єдина можливість чого-небудь досягти в житті і вирватися з Верьера — стати священиком.
якось так якщо щось не так то я не знаю