Тема – пригоди хлопчика в казковій Далекій Країні.
Ідея – віра в перемогу справедливості; розкриття безмежних фізичних і духовних можливості людей, які готові пожертвувати собою заради щастя інших.
Герої “Міо, мій Міо”
Сонячний світ добра: Міо, Бенко, тітка Лундін, тато-король, Юм-Юм, Ірі, Нонно, Ено, Ткаля, Зброяр, діти-птахи
Світ зла і темряви: Тітка Едля, дядько Сікстен, лицар Като, вивідувані, вартові
“Міо, мій Міо” сюжет та композиція
Експозиція. Життя Буссе в родині опікунів
Зав’язка. Тітка Лундін дає Буссе яблуко та лист і Джин перевозить Буссе до Країни Далекої
Розвиток дії. Буссе – Міо в Країні Далекій знаходить батька-короля; друзі та помічники Міо, відповідальність Міо за її долю жителів Країни Далекої
Кульмінація. Міо долає страх і приймає рішення боротися з лицарем Като. Випробування героя на шляху до замку лицаря Като
Розв’язка. Перемога Міо над Като, звільнення дітей
Епілог. Повернення додому, щасливе життя Міо у Країні Далекій
Сюжетний ланцюжок: Дружба з Бенком – зникнення Буссе Вільгельма Ульсона з дому – золоте яблуко тітки Лундін – відчуття самотності – в обіймах духа з Країни Далекої – зустріч з татом-королем – взаємна любов – смуток за Бенком – знайомство з Юм-Юмом і Країною Далекою – слух про лицаря Като – бажання потрапити в Країну Чужинецьку – зустріч з героями Країни Далекої: Нонно, Їрі, ткалею, Ено, Зброярем, зачарованими птахами – на хвилях Мертвого озера – двобій двох лицарів – повернення людей до життя.
Проблематика твору “Міо, мій Міо”
Взаємини дітей та батьків, необхідність домашнього затишку, любові для дитини;
роль батьків у житті дитини;
материнська любов та піклування
зображення світу дітей і світу дорослих;
зростання дитини, її взаємини з колективом;
права дитини(на друзів, повагу до себе, на любов);
утвердження моральних цінностей (добро, милосердя, дружба, любов, взаємодо , гармонія з природою).
Конфлікт твору. Втілення зла – жорстокий лицар Като та його мертвий світ (зачаровані птахи, безлюдне озеро, ліс, чорна гора) протиставлений сонячному світу добра
Символи “Міо, мій Міо”
Образ колодязя що ввечері шепоче – «Це колодязь забутих казок і пісень, таких, що їх колись давно розповідали й співали на світі, а потім так само давно забули. Тільки цей Колодязь, що шепоче ввечері, пам’ятає їх геть усі». Образ колодязя є символом народної пам’яті, життєвої мудрості фольклору і народ-них традицій. Почути його казки та пісні може тільки дитина з чистим серцем. Поки є такий невичерпний колодязь, народ з нього черпає силу протистояти злу.
Маленька сіра пташка у замку Като – душа лицаря Като, яка звільнилася з кам’яного полону
Моральні цінності, проголошені в повісті: дорослі мають прагнути творити країну Далеку в реальному світі; Любов, Дружба перемагають зло та ненависть; природа завжди служить добру; кам’яні серця дорослих перетворюють дітей на нещасних самотніх «птахів»; люди мають завжди пам’ятати, що зло шкодить в першу чергу їм самим; батьківська любов, родинне тепло є най-вищою цінністю в житті
Елементи чарівної казки у повісті «Mio, мій Mio»
Чарівна казка
«Mio, мій Mio»
Незвичне народження героя
Тато – король Країни Далекої, мама померла, коли Mio народився
Казковий герой покидає домівку й потрапляє до дивного світу
14 жовтня о 6 год. вечора зник з дому і за до джина потрапляє до Країни Далекої
Два світи: світ добра й світ зла
Країна Далека та Країна Чужинецька
Чудесні помічники героя
Юм-Юм, кінь Міраміс, Зброяр, ду дерево, земля, зачаровані птахи, озеро, скеля, брама
Чарівні предмети
Меч, що розтинає камінь, невидимий плащ, хліб, що втишує голод, ложечка, що не залишалась порожня
Подолання труднощів
Пригоди у Мертвому лісі, у вежі голоду, боротьба з лицарем Като
Перемога світу добра над світом зла
Перемога Mio над лицарем Като, звільнення дітей та Міраміса з білим лошатком
Кінцівка
Mio живе в Країні Далекій, і йому дуже добре у свого тата-короля
Реальне та фантастичне у творі
Реальне
Фантастичне
Життя в родині опікунів. Погане ставлення тітки Едлі й дядька Сікстена до Буссе. Самотність хлопчика
Потрапив у Країну Далеку, знайшов тата-короля. Дні його веселі та радісні
Калле-Джигун, старий броварський кінь
Міраміс – кінь, що вміє літати
Жорстокі діти з Упландської вулиці
Добрі жителі казкового королівства і злий лицар Като. Зачаровані птахи
Вечірній парк, де хлопчик грається порожніми пляшками з-під пива
Зелені луки, трояндовий сад, колодязь, що шепоче казки
Хлопець, за висловом тітки Едлі, «миршавий, блідий і хирлявий». Злі сили гноблять хлопчика
Міо виріс і зміцнів, став рум’яний і здоровий, засмаг на сонці й набрався сили. Міо перемагає злі сили
Джерело: https://dovidka.biz.ua/mio-miy-mio-analiz
Объяснение:
Все строки в поэтической работе напоены нежностью, светлой грустью и благоговением. Неразделенная любовь поэта лишена какого-либо эгоизма. (Текст «Я вас любил…» А.С.Пушкина смотрите в конце текста). Он по-настоящему любит женщину, о которой идёт речь в произведении, проявляет заботу о ней, не хочет волновать её своими признаниями. И лишь желает, чтобы её будущий избранник любил её также нежно и сильно, как он сам.
Проводя анализ «Я вас любил…», можно сказать, что это лирическое стихотворение созвучно с другой поэтической работой Пушкина — «На холмах Грузии». Тот же объем, та же чёткость рифм, часть из которых просто повторяется (в обеих работах, например, рифмуется: «может» — «тревожит»); одинаковый структурный принцип, простота выражения, соблюдение насыщенности словесными повторами. Там: «тобою, тобой, одной тобой», здесь трижды: «Я вас любил…». Все это придаёт обеим поэтическим работам необыкновенный лиризм, искрящуюся музыкальность.
Кто та, к кому обращены строки в «Я вас любил», не совсем ясно. Вполне возможно, что это А.А.Оленина. Но, скорее всего, для нас это останется тайной.
Развития лирической темы в поэтическом произведении не происходит. Поэт говорит о своей любви в времени. Все мысли поэта не о себе, а о ней. Не дай бог, он потревожит её своей настойчивостью, причинит какое-либо беспокойство, любя её. «Я не хочу печалить вас ничем…»
Стихотворение «Я вас любил…» исполнено в сложном, четком ритме. У него тонкая «синтаксическая, интонационная и звуковая структура». Размер этого лирического произведения – пятистопный ямб. За исключением двух случаев, ударения в каждой строке падают на второй, четвертый, шестой и десятый слоги. Четкость и упорядоченность ритм еще более усиливается от того, что в каждой строке после четвертого слога, есть отчетливая пауза. Уникальной кажется Пушкина при предельной стройности и организованности ритма, создать текст абсолютно естественный.
Слова «безмолвно – безнадежно», «робостью – ревностью» — это рифмы, но настолько органично вписавшиеся, что это совершенно незаметно.
Симметрична и упорядочена система рифм. «Все нечетные рифмы инструментированы на звук «ж»: «быть может, тревожит, безнадежно, нежно», а все чётные – на «м»: «совсем, ничем, томим, другим». Умно и чётко построено.
Стихотворение «Я вас любил…» — поэтическая работа, входящая в «программу любовного наследия» поэта. Она необычна тем, что все эмоции лирического героя передаются напрямую – путём непосредственного называния. Заканчивается произведение примирительно: внутреннее напряжение лирического героя спало в то время, когда он расставил для себя все точки над «i».
Стихотворение «Я вас любил…» Пушкина А.С. передаёт тончайшие оттенки нежной, всепоглощающей любви. Волнующая эмоциональность содержания, музыкальность языка, композиционная завершенность – всё это великий стих великого поэта.
Я вас любил: любовь еще, быть может
Я вас любил: любовь еще, быть может,
В душе моей угасла не совсем;
Но пусть она вас больше не тревожит;
Я не хочу печалить вас ничем.
Я вас любил безмолвно, безнадежно,
То робостью, то ревностью томим;
Я вас любил так искренно, так нежно,
Как дай вам бог любимой быть другим.