Мир мечтателей и мир обывателей в повести А.Грина «Алые паруса»
В повести-сказке Александра Грина «Алые паруса» отчетливо просматривается резкое разделение людей на два мира. Это мир мечтательницы Ассоль и мир обы¬вателей, ее окружающих. Ассоль рано потеряла мать, а отец ее начал зарабатывать на жизнь изготовлением и продажей игрушек. Мир игрушек, в котором жила Ас¬соль, естественно, формировал ее характер. А в жизни ей пришлось столкнуться со сплетнями и злом. Вполне закономерно, что реальный мир испугал ее. Убегая от него, пытаясь сохранить в своем сердце чувство пре¬красного, она поверила в красивую сказку об алых пару¬сах, рассказанную ей добрым человеком. Этот добрый, но несчастный человек, несомненно, желал ей добра, а обернулась его сказка страданиями для нее. И все же именно сказка ей не опуститься в болото обы¬вательской жизни.
Там, в этом болоте, жили люди, которым недоступна была мечта. Они готовы были издеваться над любым че¬ловеком, жившим, думавшим, чувствовавшим не так, как жили, думали и чувствовали они. Поэтому Ассоль, с ее прекрасным внутренним миром, с ее волшебной меч¬той, они считали деревенской дурочкой. Мне кажется, эти люди были глубоко несчастны. Они ограниченно мыслили, чувствовали, сами желания их были ограни¬ченными, но подсознательно они страдали от мысли, что им чего-то недостает.
Это «что-то» не было пищей, кровом, хотя у многих даже это было не таким, как им бы хотелось, нет, это было духовной потребностью человека хоть изредка видеть прекрасное, соприкасаться с прекрасным. Мне кажется, что эту потребность в человеке нельзя вытра¬вить ничем.
И не преступление их, а несчастье в том, что они на¬столько огрубели душой, что не научились видеть пре¬красное в мыслях, в чувствах. Они видели только гряз¬ный мир, жили в этой реальности. Ассоль же жила в дру¬гом, выдуманном мире, непонятном и потому не при¬нимаемом обывателем. Столкнулись мечта и действи¬тельность. Это противоречие и сгубило Ассоль.
Это очень жизненный факт, наверное пережитый са¬мим писателем. Очень часто люди, не понимающие другого человека, может, даже великого и прекрасного, счи¬тают его дураком. Так им легче.
Ассоль очень повезло в том отношении, что ее на¬шел Грей. Тоже мечтатель по натуре, он все же не думал о чем-то неосуществимом. Его мечтания в богатой се¬мье поддерживали. Ему было легче, чем Ассоль, несрав¬ненно легче, но все же он понял ее, понял ее неосуще¬ствимую мечту, от которой она не могла отказаться, по¬нял тогда, когда даже родной отец не понимал свою дочь. А ведь ее отец был человек большой души, но и его засасывал и калечил омут обывательской жизни. Повесть «Алые паруса» прекрасна своим оптимизмом, верой в мечту, победой мечты над обывательским ми¬ром. Прекрасна тем, что внушает надежду на существо¬вание в мире людей услышать и понять друг друга. Ассоль, привыкшая только к насмешкам, все же вырвалась из этого страшного мира и уплыла к кораб¬лю, доказав всем, что любая мечта может осуществить¬ся, если очень верить в нее, не предать ее, не усомнить¬ся в ней. И может, кто-то от этого стал лучше, выше, чище душою, кого в этой повести отнесли к общему «бо¬лоту» и кто выйдет из него для новой повести о мечте.
Характеристика героїв
Объяснение:
Сем
Оповідання ведеться від імені цього персонажа. Сем розповідає, що одного разу він з товаришем по афер - Біллом - вирішує роздобути грошей. Бандити мають потребу в коштах, тому що планують провертати махінації, пов'язані з земельними ділянками. Деякий «стартовий капітал» вже зібрано, але цього, як і раніше недостатньо для земельних спекуляцій. Шахраї не бажають витрачати час на заробіток відсутньої суми. Гроші авантюристи хочуть отримати швидко і легко. Сем вірить, що чесно нажити «великі гроші» неможливо. Мова про чесну працю не йде, а тому приятелі викрадають сина впливового багача Ебенезера Дорсета.
Перша сума викупу, призначена за хлопчика, - 2 тисячі доларів. Сем - глава афери і основний витівник в маленькому злочинному дуеті. Довіривши бранця колезі по злодіяння, Сем робить вихід в місто, щоб дізнатися ставлення місцевих жителів до події. Герой становить лист для містера Дорсета, доставляє повідомлення в місто і залишає в поштовій скриньці. В результаті афера шахраїв обертається проти злочинців - головних героїв «Вождя червоношкірих», так як ті готові віддати власні гроші, щоб містер Дорсет забрав жахливого пустуна назад.
Білл
Комічний персонаж, з яким постійно дістається від Вождя червоношкірих: хлопчик втягує авантюриста в гру, кидаючись шишками і ладу різні капості, поки Сем ходить у справах. Білл не сумнівається, що батько тут же заплатить за повернення сина названу суму.
Вождь червоношкірих
Однак події розгортаються інакше, ніж припускали викрадачі. Хлопчик виявився шибеником і розбійником. Вождь червоношкірих змушував Білла бути його «конячкою», хлопчик полював на шахрая, граючи в «індіанців», а також майже здер з Білла скальп. Сем, розбуджений криками спільника, врятував товариша від цієї долі. Тоді Білл висловив припущення, що сім'я маленького розбійника не хоче повернення Джонні додому. Відправившись розвідати обстановку, Сем дійсно не помічає, щоб хто-небудь з рідних Джонні виявляв на сполох з приводу пропажі хлопчика.
Дорогі читачі! Пропонуємо ознайомитися з коротким змістом новели "Дари волхвів" О. Генрі
Змучений Білл умовив партнера по афері знизити суму викупу, але Дорсет все одно не заплатив. Зрештою, викрадачі проганяють хлопчика, щоб юний шибеник йшов геть, додому. Але Вождь червоношкірих не хоче повертатися додому. В результаті шахраї зв'язуються з батьком юнака, просячи того забрати сина. Містер Дорсет відмовляється і пропонує горе-лиходіям доплатити йому за позбавлення від маленького розбійника.
Вождь червоношкірих (Джонні)
Джонні - син місцевого полковника, містера Ебенезера Дорсета. Коли двоє дорослих чоловіків раптово напали на хлопчика, той не зміг надати сильним злочинцям необхідного опору.
Юний Дорсет, хлопчик, який іменує себе Вождем червоношкірих, абсолютно не засмучений, що опинився далеко від дому: шахраї тримали бранця в глибині печери, в горах. Події, що відбуваються юнак сприймає як забавну гру, змушуючи викрадачів розважати себе. Сему хлопчик дає прізвисько «Зміїне Око», а Біллу - «мисливець Хенк».
Хлопчик повний енергії, він цікавий і допитливий. Опинившись поза домом - вперше в житті, - молодик задоволений раптово звалилася на голову свободою. Юний Дорсет переконаний: гри - це серйозна річ, і тому грати потрібно максимально правдоподібно. Тому головною мішені забав активного Вождя червоношкірих - Біллу - доводиться не солодко. Хитрістю авантюристам пощастило позбутися бранця, адже того сподобалося жити на «волі», і хлопчик зовсім жадав повернутися додому.
Епізод. Вождь червоношкірих
Комічність ситуації проявляється в тому, що лиходії не очікували зіткнення з дитиною - дурним і безпосереднім. Це вибило Сема і Білла з колії, адже злочинці готувалися до чогось звичного, на кшталт поліції і стрільби.
Містер Дорсет
Ебенезер Дорсет - персонаж другого плану. В рамках місцевого Алабами містечка, Дорсет вважається поважним і заможним жителем. О. Генрі повідомляє читачам, що цей персонаж новели - полковник. Герой зображений наділеним такими якостями, як чесність і справедливість.
Знаючи про нестерпний характер сина, містер Дорсет не сумнівається, що хлопчик не постраждає. Тому батько вирішує провчити викрадачів, які, намучилися вкрай, згодні навіть заплатити батькові, щоб той прийняв сина назад.
Джонні не бажає повертатися в клітку будинку, насолоджуючись привільним життям лісу. Батько, мотивуючи свою пораду привести хлопчика вночі, каже, що сусіди будуть проти повернення Джонні, адже все вже зраділи позбавлення від маленького «монстра». Тому, радить полковник, справа стоїть провести акуратно, щоб викрадачі пішли живими від озлоблених сусідів. Крім того, містер Дорсет люб'язно запропонував авантюристам свою до в утриманні Джонні, поки Сем і Білл не втечуть. Однак на втечу у лиходіїв - всього 10 хвилин, так як полковник уже старий, щоб стримувати активного юнака занадто довго.
Ім'я «Вождь червоношкірих» давно стало прозивним, а ідея О. Генрі надихнула безліч письменників і режисерів на створення шедеврів за мотивами новели.
