Коли в житті людини відбуваються якісь неймовірні події, першим ділом вона хоче поділитися своїми враженнями зі своїми близькими. Близькими цими можуть бути знайомі, друзі, але в першу чергу мова йде про сім’ю. Враховуючи те, що сталося з Гулівером, особливо в Ліліпутії, думається, що його лист родині був б дуже захоплюючим і цікавим для його родини.
У фантастичній історії Гулівера в Ліліпутії розповідається про те, як він потрапив на територію країни, де всі люди були в дванадцять разів менше його самого. Саме по собі це вже просто дивно. Думається, що новоявлений велетень Ліліпутії у своєму листі до своєї сім’ї дуже ретельно описав би ситуацію, яка з ним сталася, зокрема, свою першу зустріч з ліліпутами, початок їх взаємин. Напевно Гулівер описав би також і те, як ліліпути дружно його прийняли, намагалися влаштувати його життя найбільш комфортним для нього та й для себе чином. Але навряд чи б цей лист мав лише хороші враження від головного героя книги, адже поступово його життя в Ліліпутії стала ставати все гірше і гірше. По-перше, ліліпути були не самими добрими людьми, їх суспільство було неймовірно далеким від ідеалу, характери ліліпутів описувалися Джонатаном Свіфтом не з кращого боку. Незважаючи на відносно добрий прийом у себе Гулівера, вони з часом почали ставитися до нього трохи інакше. Спершу це проявилося в їх зайвій зухвалості, коли вони вирішили залучити його до війни з іншою країною-сусідом, яка також була населена ліліпутами. Саме по собі залучення Гуливера на свою сторону було нечесним по відношенню до їх ворогів, адже це давало Ліліпутії велику військову перевагу. Це був перший випадок тої нечесності і лицемірства жителів Ліліпутії. Але навіть після того, як Гулівер погодився їм до зробив це, вони не зупинилися і продовжили нахабніти по відношенню до нього. Щоб повністю поневолити його і змусити бути придатним і корисним лише для них, вони вирішили видалити Гуліверу очі. При цьому видалення очей подавалося ними як благодійна дія, адже вони могли навіть убити Гулівера при бажанні. Я не впевнений, що якщо б це сталося, головний герой книги був би в змозі написати хоч якийсь лист.
Думаю, що, якби у Гулівера була така можливість, він би поділився зі своєю сім’єю інформацією про всі свої пригоди. Реакція членів його сім’ї, а також емоції цих людей могли б бути різними, починаючи від величезного подиву через те, що сталося з Гулівером, і закінчуючи жахом від того, як самотньо йому було серед людей, які так сильно від нього відрізняються, і від того, з якими серйозними проблемами він зіткнувся.
Образ Скотинина в системе персонажей «Недоросля»
Скотинин является однозначно отрицательным героем, вызывающим у читателя только негативные эмоции. В системе персонажей он противопоставляется Милону – жениху Софьи. По сюжету пьесы Скотинин также претендовал на руку девушки. Однако, в отличие от офицера, который любил и уважал Софью с самого детства, видел в ней самостоятельную личность и свою будущую жену, для Скотинина важно было только ее наследство.
Мужчина не спрашивал девушку, хочет ли она за него замуж, его вообще не интересовали ее пожелания, характер и ценности – Скотинин даже не собирался выделить после женитьбы Софье нормальную комнату. При этом он руководствуется устаревшими нормами «Домостроя», которые перенял от своих помещиков-родителей.
Кроме того, как землевладелец Скотинин противопоставляется Правдину. Дядя Митрофана считает, что крестьянами можно распоряжаться по своему усмотрению – забирать у них последнюю копейку, бить не зависимо от того, виноваты ли они в чем-то, создавать ужасные условия для жизни. Правдин же руководствуется противоположными, гуманными установками, ориентированными на справедливое отношение к каждому человеку, ценность личности и здравого смысла.
Таким образом, подробная характеристика Скотинина в «Недоросле» показывает, что выводя в системы персонажей героя такого плана, Фонвизин хотел показать ужас деградации современных ему помещиков, подчеркивал на необходимости перемен в воспитании и образовании всего российского общества.