М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
Nikityha2012
Nikityha2012
07.01.2021 09:01 •  Литература

Люди сочинение как я понимаю слова < < бережное отношенияк природе > >

👇
Ответ:
eDin7
eDin7
07.01.2021
Бережное отношение к природе это отношение,основанное на любви к природе,то есть на заботе о ней,о ее красоте и чистоте.
4,4(86 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
xetrpb
xetrpb
07.01.2021

Михаил Михайлович Зощенко родился 28 июля (9 августа) 1894 года в Санкт-Петербурге[7] на Санкт-Петербургской стороне, в доме № 4, кв. 1, по Большой Разночинной улице и был крещён спустя месяц в церкви Святой Мученицы царицы Александры (при Доме призрения бедности императрицы Александры Федоровны)[8]. Отец — художник Михаил Иванович Зощенко (украинец, из полтавских дворян, 1857—1907). Мать — Елена Осиповна (Иосифовна) Зощенко (урождённая Сурина, русская, дворянка, 1875—1920), до замужества была актрисой, печатала рассказы в газете «Копейка»[4].

До того, как заняться литературной деятельностью, Михаил успел освоить и поменять множество профессий. Вернувшись с фронта, он получил назначение на почтамт Петербурга на должность коменданта. Такое место считалось почётным, ему даже полагались лошадь с дрожками и номер в гостинице «Астория»

Летом 1919 года, когда ещё работал агентом в уголовном розыске, Зощенко стал захаживать в литературную студию. Он не делал громких заявлений, что хочет стать писателем, просто тихонько сидел в углу, в дискуссиях не участвовал, свои сочинения показывать стеснялся. Его даже прозвали «чудак-милиционер». Но когда он всё-таки решился прочитать свой рассказ, аудитория хохотала. Руководивший студией Корней Чуковский ознакомился с другими работами Зощенко и определил у него явный талант к литературе.

4,6(52 оценок)
Ответ:
tlplusp02d7u
tlplusp02d7u
07.01.2021
Кожної людини повинні бути Краса, Натхнення, Радість і Таємниця. Вони виховують і вивищують нашу душу, вони роблять нас Людьми, дають нам можливість творити і мріяти, сили прагнути до мети і боротися. У них ми черпаємо заспокоєння і надію, вони дають нам відчуття впевненості у нашому мінливому світі. Ця розповідь показує, що Краса, Натхнення і Радість – навколо нас, потрібно тільки придивитися, помітити їх і зрозуміти, що все не так погано, якщо ми можемо це бачити і відчувати. І Таємниця не тільки в тому, що Краса вічна, а ще і в тому, що вона – у всьому, що нас оточує, від величезного неба до маленького листочка, від крихітної квітки в траві до птиці в небі. І коли ми розуміємо, що це – назавжди, розуміємо і те, що не може бути все погано, що ще є чому радіти і чим надихатися. І це – вже щастя.На мене справила сильне враження саме картина Леонардо да Вінчі – «Мона Ліза дель Джоконда». Нечіткий зеленувато-сірий пейзаж у серпанку створює перспективу і загадковість, контрастуючи з темним одягом Джоконди, що, у свою чергу, підкреслює її обличчя, повне внутрішнього світла, ніжною сили і таємниці.Здається, що вона поза часом, тому що дізналася щось важливе, і тепер це оберігає її і дає надію і впевненість. Але Мона Ліза, незважаючи на м’яку посмішку, справляє враження дуже впевненої жінки, тільки впевненість ця непомітна і не показна,  просто це – невід’ємна частина її натури. Її обличчя полонить жіночністю і мудрістю, і не вікової, а жіночої, і це робить Джоконду еталоном жіночності ще на довгі роки, адже не дарма ж кажуть: «посмішка Джоконди».Мені і справді Джоконда здається вічною. Вічний пейзаж за її спиною, його сірувато-блакитна холодність і таємнича димка, вічні невимушені складки сукні Мони Лізи, вічна її м’яка, загадкова і нескінченно жіночна усмішка. Неначе вона існувала завжди, дивилася на людей з рами картини і терпляче чекала зміни століття. Чекала, поки людина повірить у себе, розкриє всі можливості свого тіла і розуму та стане вільною. Саме з таким настроєм і в таку епоху писав її Леонардо да Вінчі. І, судячи з мудрості і впевненості її погляду, цей день настане. А до тих пір Джоконда буде чекати в своїй терплячій мудрості, даруючи все новим і новим поколінням загадку своєї посмішки.Не дарма сказано, що той, хто не поважає свого минулого, не може будувати майбутнє. Культурні пам’ятники іноді – це єдине, що залишилося нам від наших предків. Пам’ятки старовини можуть багато розповісти і про історію нашого народу, і про його культурні традиції. Звичайно, правильно і повно розшифрувати їх можуть тільки фахівці, але це ж не значить, що ми не повинні поважати і берегти свідоцтва минулого.Виховання такої поваги та бережливого ставлення повинно входити в кожну загальноосвітню програму і мати місце в кожній родині, особливо зараз, коли відбувається становлення нашої молодої держави і нашої нації. Найчастіше зневажливе ставлення до історично цінних знахідок під час будівництва викликано стислими термінами, тому потрібно культивувати в громадянах пріоритет духовних цінностей над матеріальними. Історія не важливіше сьогодення і майбутнього, але вона їх супутниця, вона втілює те, що було, і те, чого не змінити. Її потрібно шанувати і вивчати. І ключ до неї найчастіше – саме пам’ятники культури, такі, як «Портрет пані Лізи дель Джоконди» Леонардо да Вінчі.
4,8(7 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ