Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну і порядок, росіяни — владність, поляки — здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики... Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.
— Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.
— Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Брати мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів і сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.
— Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же до тобі?
Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.
— Є в мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це — пісня.
Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.
Почему? ) В повести "Фаталист" поставлен и решен вопрос о том, может ли критически мыслящий человек проявить свою волю и бороться с пороками общества, к которому сам принадлежит. Если принять точку зрения фаталистов, утверждающих, что миром правит неведомая и неотвратимая сила (рок, судьба) , то борьба невозможна и потому бессмысленна. Вопрос о "случае", "судьбе", "предопределений", входивших в круг философских проблем, особенно интересовавших современников Лермонтова, и есть основа "Фаталиста"Сюжет новеллы трижды подтверждает реальность предопределения. Вместе с тем фатализм не исключал для Лермонтова активного вмешательства в жизнь, но, напротив, он предполагал свободу действий, решительное вторжение в заранее определенный ход событий.
Описывается старый кастрированный жеребец, мерин, большого роста - не менее двух аршин и трех вершков. Когда-то он был вороно-пегий, но теперь вороные пятна стали грязно-бурого цвета. Холстомер очеловечен, и являет собой образ крепостного порабощенного мужика, судьбой которого были только унижение и труд, поэтому и описание дается, как человеку : " выражение лица было строго-терпеливое, глубокомысленное и страдальческое».Мерин страшно худ, искалечен тяжелой работой и побоями, у него опухлая и гноящаяся болячка и шерсть торчком. Но несмотря на отвратительную "гадкую и величественную" старость этой клячи, знаток сразу узнавал, что жеребец принадлежит к знаменитой дорогой породе.
Зроби легенду про українську пісню
Объяснение:
Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну і порядок, росіяни — владність, поляки — здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики... Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.
— Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.
— Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Брати мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів і сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.
— Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же до тобі?
Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.
— Є в мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це — пісня.
Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.