ичность царя Петра Великого начала формироваться с самого его детства. Он был младшим сыном царя Алексея от брака с Натальей Нарышкиной и родился 30 мая 1672 года. С самых ранних лет отличился крепким здоровьем и активным интересом к военным наукам. Это отложило свой отпечаток на то, как формировалась личность царя Петра.Когда мальчику исполнилось всего 4 года, умер его отец царь Алексей. Русский престол занял Федор Алексеевич, крестный отец Петра. Царь Федор сделал все для того, чтобы ребенок получил отличное образование. Начиная с пяти лет, Петра начали учить грамоте. Доподлинно известно, что первым его учителем был Никита Зотов. По распоряжению царя Федора Алексеевича с 10 лет Петра должны были начать обучать сложным наукам, но ровно за месяц до исполнения 10 лет, царь Федор умер. Власть с того момента фактически была сосредоточена в руках Софьи, которая отдалила брата и его мать от двора. Наталья Нарышкина с сыном выехала в село Преображенское. Именно там Петр стал активно интересоваться военными науками, которые отложили сильный отпечаток на то, как формировалась личность царя Петра.Неподалеку от Преображенского, Петр, пользуясь и знаниями иностранных людей, строит свою «потешную» крепость, получившую название Пресбург. Здесь в полной мере формировалась личность царя. Образованием Петра занимались иностранные ученые. Учителем по математике и фортификации был голландец Тиммерман. Морскому делу обучал еще один голландец Брант. Военному же ремеслу обучали Гордон из Шотландии и Лефорт из Франции. Именно отдаление от двора и постоянное общение с иностранными учителями позволили сформировать личность Петра, который, едва ли не первым из русских царей, отлично разбирался в военной науке и сам был очень образованным человеком. Благодаря этим качествам царь в будущем умело управлял страной.Здесь же в крепости Пресбург Петр начинает формирование своего «потешного» полка. Таких полков было образовано два – Преображенский и Семеновский. Именно эти полки стали прообразом русской гвардии.Личность Петра Великого уникальна для России того времени. Он видел отсталость России от Европейских стран, видел, в чем заключались основные беды русского государства и посвятил всю свою жизнь для того, чтобы Россия совершила качественный скачек в развитии. Отличительной чертой характера этого правителя является его тяга к знаниям. Русский царь не останавливался на достигнутом и постоянно расширял свой кругозор и область знаний. Заслуги Петра в развитии образования в России переоценить невозможно.
Подробнее - на -
ответ:Небывалая осень построила купол высокий,
Был приказ облакам этот купол собой не темнить.
И дивилися люди: проходят сентябрьские сроки,
А куда провалились студеные, влажные дни?..
Изумрудною стала вода замутненных каналов,
И крапива запахла, как розы, но только сильней,
Было душно от зорь, нестерпимых, бесовских и алых,
Их запомнили все мы до конца наших дней.
Было солнце таким, как вошедший в столицу мятежник,
И весенняя осень так жадно ласкалась к нему,
Что казалось — сейчас забелеет прозрачный
Суботик — веселий, добрий та пустотливий персонаж. Він має енергійний характер і здатний зробити такими всіх людей, з якими зустрічається.
Всі вчинки Суботика дивні, як і він сам. Спочатку він здається нахабним, хоча це хибне уявлення, яке незабаром розвіюється. Головним дивом Суботика є його здатність реалізовувати бажання за до синіх цяточок на обличчі.
Це добре створіння з поросячим носиком обирає собі тата — трохи старомодного й нудного пана Пляшкера, котрий усього боїться. Під впливом пригод, які трапляються з ним, характер новоспеченого татуся поступово змінюється. Він став здатний захистити себе та турбуватися про інших.
Казковість та дивовижність Суботика не тільки у його незвичній зовнішності, а й у здатності здійснювати бажання, що є заповітною мрією всіх людей з глибокої давнини до наших днів. Навіть письменник Пауль Маар настільки сам увірував в казкову силу свого персонажа, що вимовив слова, які стали цитатою до його творів: «Я хочу, щоб Суботик назавжди залишився зі мною». Таким самим було й найголовніше бажання пана Пляшкера: назавжди залишитися із сином. Заради його здійснення Суботик віддав свою останню чарівну синю цяточку. Відчувши тепло батьківського серця, «зелений синочок» і надалі готовий дарувати людям радість і добро, щоб зробити світ кращим.
Отже, характер Суботика можна описати так: добрий, веселий, щирий, розсудливий, винахідливий, енергійний, трохи дивний, кумедний, безпосередній, бешкетник і фантазер.
Характеристика пана ПляшкераПан Пляшкер — нудний та сором’язливий чоловік, який всіх боїться та не може за себе постояти. Він боїться пані Моркван, господиню будинку, комнату в якому винаймає, за те, що вона може позбавити його житла. Боїться свого начальника, за те, що той може виженути його з роботи. Він соромиться відстоювати свою точку зору, тому живеться йому зовсім несолодко. Пан Пляшкер має багато бажань, але сам не може нічого зробити. Але з ним стається диво! В житті чоловіка з’являється дивовижна істота — Суботик, який назвав його своїм батьком. Названий батько поступово позбавляється своїх комплексів і, як наслідок, життя його змінюється на краще. Він дійсно стає щасливим! Ще б пак, адже тепер він не одинокий!