Міщанин-шляхтич» — не єдина п’єса Мольєра, в якій він висміює шляхту. Починаючи з перших своїх творів Жан-Батист Поклен (сценічне ім’я — Мольєр) спирався на народну творчість, народний гумор. І невідомо, чи став би він великим драматургом, якби не п’ятнадцятирічна школа життя, яку він пройшов під час подорожування з бродячим театром. Але не слід відкидати і ролі прекрасної освіти, одержаної ним у Клермонському колежі, що дало змогу увійти у найвищі суспільні кола і бути обізнаним в усіх сферах громадського життя. Як виходець із буржуазного середовища, Мольєр залишав за собою право висміювати його негативні риси, а як людина освічена, він здобув право на висміювання вад дворянських кіл.
карик[1] и валя — брат и сестра. валя легкомысленна и плаксива. карик смел, у него есть чувство юмора.однажды профессор иван гермогенович енотов изобрел некий эликсир и пригласил поприсутствовать при первом его испытании.придя в лабораторию, не застают профессора на месте и выпивают эликсир, думая, что это лимонад (эликсир был приятным по запаху и вкусным, как ситро). под действием эликсира они уменьшаются в сотни раз. они залезают на лежащую на подоконнике мёртвую стрекозу в надежде, что профессор возьмёт стрекозу и увидит их под микроскопом, но стрекоза неожиданно оказывается живой и улетает с ними. вернувшись в лабораторию, иван гермогенович замечает, что эликсир почти весь выпит, понимает, что произошло, и отправляется на поиски , захватив с собой порошок для увеличения. спрятав коробку с порошком среди травы и отметив это место шестом, профессор выпивает оставшийся эликсир и отправляется искать среди травяных «лесов». в конце концов ему это удаётся, и они отправляются к коробке с увеличительным порошком. но они не знают, сколько страшных и интересных приключений их ещё ждёт.