Прометей був дуже милосердним та відстоював свою думку . А Зевс навпаки не був милосердним , а був рівнодушним , але також відстоював свою думку . І в них стався через це конфлікт . Прометей захищав людей від Зевса та не тільки . І коли люди повині були відносити Зевсу придання . Прометей вигадав жарт вони узяли курку і витягнули усе м'ясо і поклали кістки а поверх поклали підсмажену шкіру , а на ішу м'ясо , а поверх кістки пішли та сказали який обереш той і візьмешь . Зевс обрав гарний , але без м'яса . Зевс розізлився та сказав що вони більше ніколи не побачать вогонь , а Прометею забороним приближатися до Олімпу . Влітку вони якось стали виживати , але без м'яса та риби . Тому-що не було чим посмажити . Іїли вони тільки рослину їжу . А ось взимку їм доводилось ще гірше вони помирали від холоду та недостатку їжі . Прометею це набридло та він пішов на злочин пробрався у Олімп з помічу своеї сестри , яка там перебувала . І викрав священий вогонь . Коли Зевс це дізнався наказав повіссити Прометея на найвищій скелі . Та щоб він там висів віки за своє милосердя до людей . Та кожного дня до Прометея прилітав орел Зевса та своїм дзьобом розривав його , але на наступний день усе загоювалося та орел знову прилітав . І так було віки .
СОЧИНЕНИЕ
«Снегопад»
С наступлением зимы на улице холодает, небо затягивают серые тучи, дует сильный ветер. Это верный признак приближения снегопада. Ведь ещё вчера воробышек весело скакал по коричневой земле, а сегодня он прижался у окна, пробует согреться.
И вот мелкий снег – разведчик снегопада, прокладывает путь для настоящего снежного парада, и уже через мгновение вместо него вступают в бой все новые полки снежных хлопьев, и вся береза под окном стала белая. Нет, не из-за того, что её кора белая, – это пушистый снег покрыл её шубой.
Вот игривый ветер гонит и кружит снежинки, подхватил снежную шубу с березы и понес ее. Но в руках ветра, шуба распалась на маленькие снежинки и, обрадовавшись тому, что они освободились, стали танцевать в воздухе превращаясь из шубы в сугробы. Вот такую картину я наблюдала из окошка вечером.
А когда я легла спать под толстое и теплое одеяло то до меня доносились звуки, как вокруг нашего дома стремглав носятся целые сугробы снега, которые пытаются цепляться за заборы и калитку.
Лишь к утру устали снег и ветер бушевать, покрыв спящие деревья и землю своим пуховым одеялом.
Все покрыто снегом, мир утонул в рассыпчатом снегу, под которым вся природа погрузилась в зимнюю спячку.
