"Песнь о вещем Олеге" – это произведение на историческую тему. В основу Пушкина легла легенда о князе Олеге, описанная в «Повести временных лет». Действительно, Пушкина поразила легенда, рассказанная в летописи. Поэт часто бывал в Киеве, где один из курганов на берегу Днепра называют могилой Олега. При чтении "Львовской летописи" Пушкин был до глубины души поражен эпизодом, рассказывающим о смерти князя Олега. "Товарищеская любовь старого князя к своему коню и заботливость о его судьбе есть черта трогательного простодушия, да и происшествие само по себе в своей простоте имеет много поэтического", – писал поэт Александру Бестужеву. 1 марта 1822 года Пушкин заканчивает работу над «Песнью о вещем Олеге», которая начинается с описания похода Олега на хазар.
"Медный всадник" - последняя поэма Пушкина, описывающая петербургское наводнение 1824 г. и содержащая культурно-историческую концепцию послепетровской государственности. Весьма вероятно, что толчком к возникновению замысла послужило состоявшееся летом 1833 г. знакомство Пушкина с парижским четырехтомным изданием "Стихотворений Адама Мицкевича".
Пушкинское восприятие Петербурга выражено во второй части Вступления к поэме, многие детали которого перекликаются с описанием Петербурга Мицкевичем, но даны с противоположной оценкой. Прямая ссылка на Мицкевича дана в пятом примечании к "Медному всаднику".
Римський імператор - виходець зі знатного сенаторського роду; спадкоємець Адриана, якого він зарахував до богів, за що й одержав від сенату епітет Пий (Благочестивий). Час його правління відрізнялося миролюбством і економічною стабільністю. Він просунув границі Римської імперії в Німеччині й Греції, звів знаменитий тридцатичотирьохмильний оборонний вал у Шотландії, названий його ім'ям. З 146 його співправителем став Марк Аврелій, якого він спочатку всиновив і потім женив на своїй дочці, тим самим була заснована династія Антонинів.
На початку 27 року до н е. сенатори проголосили Октавіана главою Римської держави. Вони навіть запропонували йому йменуватися третім засновником Рима. За розпорядженням Августа навіть були створені спеціальні організації підлітків. "Керівниками молоді" були призначені онуки Августа, у яких він бачив своїх спадкоємців на імператорському троні. Однак обоє онука передчасно вмерли. Час Августа називають "століттям золотої латині", тому що тоді творили великі римські поети й письменники. Він прекрасно усвідомлював, яке вплив на людей робить література, тому що вона може формувати суспільну думку. Він захищав письменникам і поетам. Із часу імператора Августа в Римі стало поширюватися поклоніння східним богам. Самою популярною богинею була єгипетська Їсида, мати дитини Гора. Дороги, як кровоносні посудини, зв'язували серце імперії - Рим- з її самими віддаленими куточками. Не випадково майже на кожній приєднаній території виникав свій "маленький Рим" - місто, що у зменшувальній формі приймало ім'я великого батька Рима або наслідував його вигляду. Кожне місто в імперії вважав за необхідне мати свій форум, амфітеатр, школу, бути схожим на освічений Рим.
