Вірш написано у 1771 р., а опубліковано у 1774 р. Це перший великий вірш молодого поета. Він викликаний почуттями до Фрідеріки Бріон і просякнутий любовними почуттями.
У цьому творі почуття палкого юнака зливаються з радісним воскресінням весняної природи. Молодість, любов, весна переповнюють все єство поета.
Художні засоби вірша:
епітети - барвисті квіти; ранніх нагірних хмар; гарячим чуттям
алегорія - сміється природа;
метафора - сміється природа радо мені;
риторичні оклики - Любов моя, ти світлий чар! Дівчатко любе, дівча ясне! Як зір твій сяє: ти любиш мене! О земле, сонце, любов ясна!
анафора -
Як жайворонок - повітря й спів,
Як чиста квітка - росу полів
Віршовий розмір:Двохстопний ямб.
Різновид жанру:Інтивна й пейзажна.
Тема:Значення любові у житті людини.
Ідея:Зображення кохання через образи природи.
ЗИМНЕЕ УТРО
Мороз и солнце; день чудесный!
Еще ты дремлешь, друг прелестный —
Пора, красавица, проснись:
Открой сомкнуты негой взоры
Навстречу северной Авроры,
Звездою севера явись!
Вечор, ты помнишь, вьюга злилась,
На мутном небе мгла носилась;
Луна, как бледное пятно,
Сквозь тучи мрачные желтела,
И ты печальная сидела —
А нынче... погляди в окно:
Под голубыми небесами
Великолепными коврами,
Блестя на солнце, снег лежит;
Прозрачный лес один чернеет,
И ель сквозь иней зеленеет,
И речка подо льдом блестит.
Вся комната янтарным блеском
Озарена. Веселым треском
Трещит затопленная печь.
Приятно думать у лежанки.
Но знаешь: не велеть ли в санки
Кобылку бурую запречь?
Скользя по утреннему снегу,
Друг милый, предадимся бегу
Нетерпеливого коня
И навестим поля пустые,
Леса, недавно столь густые,
И берег, милый для меня.
Притча в современном мире.
Сейчас молодёжь уже не так, как раньше увлечена изучением притч, библии и так далее. Да и каков итог? Об этом можно говорить бесконечно, но лично для меня , притча - это поучиться чему-то и в итоге сделать правильный выбор!