Дятел – птица невероятно разговорчивая. Даже когда дятел выстукивает из дерева какого-нибудь червяка, Он умудряется издавать море разных звуков (дятел, а не червяк). При этом дятел – птица застенчивая и не любит что-то делать, когда на него кто-то смотрит. Однако если почувствовать ритм, в котором дятел работает и поймать направление, в котором он от тебя пытается скрыться, то можно стать для дятла почти своим. И тогда тебе откроется что-то такое чего просто так и абы кому не показывают. Банальная истина, но она может сойти за сокровенное знание. Почувствуй ритм другого человека, поймай его направление, и ты узнаешь о человеке больше, чем знает он сам. И может даже (это не гарантируется) станешь для этого человека дорогим и близким. Я лежал на заброшенном и забытом причале у озера. Слушал волны, и меня посещали птицы. Когда-нибудь я напишу об этом отдельно, Но сейчас про птиц. У них свой мир и свое видение нашего мира. Это и понятно – им доступно еще одно измерение – высота. И птицы ужасные болтуны. Они разговаривают без перерыва и обо всем на свете. Понять их язык проще простого – правило одно: ритм и направление. Например, я узнал, насколько кровожадны и жестоки милые птички трясогузки. И как сентиментальны черные дятлы. Птичка поползень эксцентрична и целеустремлена. А чайки – страшные сплетницы. Кстати все, без исключения, птицы умеют звать ветер. Ветер – это Живое существо, которое придумало такой перемещения. Если уснуть внутри сна вороны, то можно проснуться на другом берегу озера и, потом матерясь, оттуда добираться полдня. Во время пешей прогулки можно отмечать каждый седьмой шаг, сделанный левой ногой и тогда ты услышишь, как бормочет время. Камни растут и умирают, а деревья любят, когда рядом с ними плачут и ругаются. Цапли во время полета… Хватит. Чего я зря рассказываю о том, что известно любой птахе? Кому все это интересно сам пойдет и найдет укромное местечко, там, где много птиц. И если ему повезет справиться со сном и со скукой и с бесполезностью такого времяпровождения, то тогда он сам обо всем узнает. Мне всегда было интересно, вот едут люди на край света, погружают свои тела в океаны И катаются на диковинных зверях, а рассказывают чаще всего о том, что они там ели и где Жили. Неужели здесь их так плохо кормят? Кстати, проверено, глоток приличного коньяка в обществе правильных людей, в верном месте и в нужное время, дает тот же эффект, что год ежедневных медитаций и воздержаний. Но обратите внимание, что тут нет мелочей. И напиток и люди и место и время должны быть именно такими как сказано.
Герой роману Дефо з дитячих років мріяв про морські подорожі. Батьки Робінзона вмовляли його знайти собі більш безпечне заняття, та він, незважаючи на прохання батьків, все ж таки обирає ремесло моряка. Після кількох морських подорожей, сповнених небезпечних пригод, Робінзон Крузо вирушає у плавання з Бразилії до Гвінеї. Під час цієї експедиції судно зазнало аварії, команда корабля намагається дістатися до берега у шлюпці, але рятується один Робінзон. Він опинився на безлюдному острові. Переконавшись, що більше ніхто не врятувався, Робінзон впав у відчай. Проте воля до життя взяла верх, і вже наступного дня Крузо починає діяти. На саморобному плоті він дістається до корабля та переправляє на берег усе, що може йому знадобитися: їжу, одяг, зброю, порох, інструменти. Робінзон опинився на острові, де не було жодної живої людини. Його оточував дикий ліс серед скель. Не було тут ані окультурених рослин, ані будівель, до яких Крузо звик у цивілізованому світі. Щоб вижити на безлюдному дикому острові, йому, як первісній людині, довелося набувати досвіду в спілкуванні з навколишнім світом, навчитися багато чого робити власними руками. Щоб захистити себе від дощу, нічної прохолоди, диких звірів, Робінзон перш за все побудував собі житло. Щоб прохарчуватися, він приручив диких кіз. Завдяки наполегливій праці та терпінню моряк зміг з декількох зерняток виростити врожай пшениці, виплекати виноградну лозу. Робінзону довелося освоїти ремесло кравця, щоб забезпечити себе одягом. А ще він виявився здібним гончаром, зумів зробити собі з глини посуд. Спочатку Робінзон страждав без людського спілкування. Першими його друзями на острові були собака та кіт, яких Крузо перевіз з корабля. Згодом він навчив говорити папугу, і той так чітко і виразно вимовляв слова, що слухати його було дуже приємно. Понад двадцять років провів Робінзон на самоті. Коли дикуни-людожери пристали до острова, щоб там побенкетувати, з'ївши полонених, Крузо рятує одного з бранців і дає кому ім'я П'ятниця. Отже Робінзон опановує ще одну професію - вчителя. Моряк передає тубільцю свій досвід ведення господарства, допомагає йому оволодіти англійською мовою. У перші ж дні перебування на острові Робінзон, щоб не втратити відчуття часу, змайстрував собі календар. Він поставив величезного стовпа, на якому щодня робив ножем зарубку. Так Крузо вів лік днів і років, які він провів на острові. А пробув він там 28 років, 2 місяці та 19 днів. За ці роки, сповнені небезпеки і хвилювань, невтомної праці, надій і розчарувань, Робінзон Крузо ніби повторив нелегкий шлях первісної людини до цивілізації.
читательский портрет - исследование литературных предпочтений кого-л.