СТАРОДУМ — центральный персонаж комедии Д. И. Фонвизина «Недоросль» (1781). По амплуа это персонаж-резонер, значимый не столько действиями, сколько речами и наставлениями. Он олицетворяет авторскую линию сюжета «Недоросля» : своеобразную исповедь, переходящую в нравственную заповедь. Отец С. , служивший Петру Великому, внушил своему подрастающему сыну правило: «имей сердце, имей душу и будешь человек во всякое время» . С. убежден, что истинное воспитание состоит в воспитании души. «Невежда без души — зверь» , — говорит он, объясняя целый ряд странностей, свойственных Простаковой, Скотинину, Митрофанушке. Покинув военную службу, С. оказывается при дворе, где ощущает себя посторонним, поскольку правила и обычаи придворной среды чужды его жизненной философии. «Я отстал от двора без деревень, без ленты, без чинов, да < ...> принес домой неповрежденной мою душу, мою честь» . Поездка в Сибирь позволила дядюшке Софьи заработать деньги, достаточные, чтобы наделить племянницу состоянием. С. добился независимого положения в обществе, оставаясь частным лицом. Для просветительского сознания Фонвизина — это драма, поскольку гражданское служение государству считалось основной обязанностью и привилегией каждого достойного человека. Государству, если исходить из сюжета «Недоросля» , люди, подобные С. , не нужны, оно отличает лишь «случайных» , т. е. попавших в случай «любимцев» . Не поощряя достойных, государство дает власть простаковым и скоти-ниным, уверенным, что они имеют право не только управлять, но и владеть человеческими душами. Хозяева, господствующие не по праву, дворяне, не достойные быть дворянами, «случайные» государственные мужи, самозваные учителя — все в жизни, изображенной Фонвизиным, утратило собственное место. На замечание Правдива о необходимости лечения такого общества С. отвечает: «Тщетно звать врача к больным неисцельно» . Рассуждения С. об истинных ценностях жизни написаны Фонвизиным в эпоху, когда сами эти ценности с большим трудом проникали в реальную жизнь малообразованного, но уже привилегированного сословия, каким было в это время русское дворянство, получившее права вольности. Мысль В. О. Ключевского о том, что образцы добродетели фонвизин-ских сюжетов «сидели в наполненных крепостными людьми усадьбах многочисленных господ Простаковых» , обнажает драматизм ситуации, изображенной Фонвизиным. Пьеса «Недоросль» в первый раз была поставлена в театре на Царицыном лугу в бенефис И. А. Дмитревского.
Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. у сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею. одразу, ще з перших рядків твору видно, що митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. водночас митько – не боягуз. можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати василя кинувся саме він. але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки. скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ митька привабливим та по-своєму оригінальним. мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь. повість «химера лісового озера, або митькозавр із юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди сергія та митька. історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію а замість цього почали полювати на страшного митькозавра. наприкінці твору той виявився простим хлопцем василем, який вирішив розіграти двох друзів. за веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію в. нестайка «тореадори з васюківки». подробнее - на -
Граф лев николаевич толстой - один из наиболее известных писателей и мыслителей, один из величайших писателей-романистов мира. участник обороны севастополя. просветитель, публицист, религиозный мыслитель, его авторитетное мнение послужило читать дальше родился9 сентября 1828 г., ясная поляна, тульская губерния, российская империяумер20 ноября 1910 г. (82 года), станция лев толстой, рязанская губерния, российская империяв браке ссофья андреевна толстая (1862-1910 гг.)родителиниколай ильич толстой, мария николаевна волконскаядетиандрей львович толстой, варвара львовна толстая, николай львович толстой, петр львович толстой, […]цитатастарость — самая большая неожиданность в жизни.
