Недавно я прочитала сказ Николая Лескова «Левша». Мне несомненно понравилось это произведение, ибо в нем повествуется о превосходстве русских мастеров над другими мастерами мира. Читая строки «Левши», меня охватывает чувство гордости за наш народ. Как ловко Левша смог подковать блоху, ни один из европейских мастеров не смог повторить этот «подвиг»! Но,к моему сожалению, позитивное настроение в начале сказа сменяется на противоположное к концу. Левша погибает, ведь никому нет дела до здоровья обычного русского мастера. Мне жаль главного героя, ведь спустя небольшой промежуток времени все забыли о его подвиге. Но и к концу своей жизни Левша не забывает о необычайной трудовой своего народа.Но больше меня впечатлила концовка.Финал "Левши" мне показался очень печальным. Было жаль главного героя, который так много старался для своей Родины, а в итоге оказался всеми забыт. Я думаю, что судьба Левши, по мнению автора, должна напоминать судьбу российского простого народа. Все крестьяне стараются для своих хозяев, делают самую грязную работу, но потом о них просто забывают. Левша же перед смертью продолжает беспокоиться об Отечестве. Не зря он так много говорит о ружьях, которые в России чистят неправильно, и умоляет сказать об этом императору. Мне понравился сказ Лескова, в моей памяти он останется надолго.
Объяснение:
Моє ставлення до образу Гобсека
Бальзак – справжній майстер створення колоритних образів. Герої його творів яскраві, непересічні, а їхні вчинки змушують замислитись над прочитаним.
Саме таким є образ Гобсека з однойменної повісті. Стверджувати, що Гобсек любив гроші, – замало. Пристрасть до накопичення у старого була настільки сильною, що він присвятив цій справі майже все своє життя. Це один бік характеру персонажа. А от інший ще більш вражаючий.
Перед читачем постає людина, яка за своє життя багато бачила і пережила, зробила висновки і твердо дотримується власних
принципів, якими б жорсткими вони не здавалися.
Гроші заради грошей перетворюють людину у свого раба, позбавляючи її інших інтересів. Черствіє душа, а життя проходить осторонь. Саме це ми і бачимо на прикладі героя Бальзака. Він не користується тими благами, які може забезпечити статок, навпаки, у очі впадає невибагливість його побуту. Така ж убога і душа скнари. У нього безліч ворогів і немає друзів, симпатій чи прихильності.
Гобсек зумів поєднати у собі, здавалось би, непоєднуване – скнарість і мудрість, ницість і піднесеність.
Не може не викликати поваги життєва філософія старого: подачки не змусять
бідняка працювати, даючи милостиню, ти заохочуєш жебрацтво, а плюндруючи розбещеного вельможу, тим самим підвищуєш моральність. Гобсек бачить, як живе знать: у лицемірстві, марнотратстві і грі у благодійність. Головний герой не сприймає такий стиль життя. І тому він, принаймні, чесний.
Кожен з нас сам обирає свій шлях. Я не можу засуджувати Гобсека. Адже автор не вказав, що багатства ці здобуті шляхом крадіжок чи розбою. Ніхто не змушував людей позичати гроші у здирника і скнари, вони робили це добровільно.
Я можу лише ти бальзаківського героя. Маючи те, до чого прагнула його душа, він не справляє враження щасливої людини. Його радість – однобока і дрібна, а життя – жалюгідне. Для чого він живе? Кому дістануться статки після його смерті? Тим, кого він принижував і над ким потішався.
https://ukrtvory.ru/moye-stavlennya-do-obrazu-gobseka.html
Объяснение:
Кран или рукомойник