Відповідь:
Разница в том, что словарь Даля "Толковый словарь живого великорусского языка" составлен в 19 веке. Это теперь (как бы) уже старинный словарь - словарь устаревших слов, но он более полный. Учитывает особенности русского языка того времени. Содержит не только толкование и правописание слов, но и пословицы, поговорки, чего нет в словаре Ожогова. А словарь Ожегова "Словарь русского языка" (1949), а с 1992 "Толковый словарь русского языка", еще вполне современный - 20 век. В нём дается правописание, толкование слов, информация об их морфологических признаках.
Пояснення:
Какой я вижу будущую Украину?
0
Понедельник, 19 декабря 2016, 11:44
ЛЮБОМИР ГУЗАР
Архиепископ Любомир (Гузар)
Мені часто доводиться чути запитання: якою я бачу майбутню Україну? Коли вже закінчиться період переходу від радянської дійсності?
Якою могла б бути відроджена Україна, можна обговорювати. Можна теж роздумувати, якою вона повинна бути. Але не так легко сказати, якою вона буде. Автор цих рядків не сумнівається, що Українська Держава після довгих періодів поневолення, після завзятих змагань і багатьох жертв таки буде. Та якою вона буде? Якщо слухати політиків-популістів, то вона буде такою, що кращої собі годі уявити. Одначе якщо об’єктивно оцінити те, що чинять відповідальні особи, то дочекаємося, навпаки, чогось дуже малого.
Якою буде наша рідна Україна – залежить від нас, від кожного з нас. Що маю на думці? Усе залежить від того, скільки добра ми бажаємо всім громадянам нашої Батьківщини і скільки зусиль готові докласти, щоб те всенародне благо стало дійсністю. Не милозвучні слова, а конкретні позитивні вчинки – це основа відповіді на поставлене запитання. Іншими словами: Україна буде такою, якою ми її зробимо. Хочу підкреслити – ми, усі ми, на служінні правди, добра і краси.
Кожний громадянин повинен старатися якнайкраще виконувати свої завдання. При цьому слід пам’ятати, що кожний із нас також неповторний і має особливі таланти: те, що може зробити одна особа, не зробить за неї ніхто інший. Отже, якщо людина не виконає свого життєвого завдання, не зробить того, що тільки вона може зробити, то це завдання буде не виконаним. Цю думку прекрасно сформулював наш поет Іван Франко: "Кожний думай, що на тобі мільйонів стан стоїть, що за долю мільйонів мусиш дати ти одвіт".
Тож шановні й дорогі брати і сестри, хоч би ким ми були, виконуймо своє життєве завдання, здійснюймо те добро, якого прагнемо для себе і для всіх. І тоді Україна нашого майбутнього буде для нас справжньою Батьківщиною.
Усе сказане вище цілком самозрозуміле. Хтось зауважить, що це все теорія суспільного життя, з якою важко не погодитися. Проте шановні й дорогі читачі, я готовий проілюструвати (принаймні в загальному) практичний бік наших змагань, бо завжди існує та небезпека, що ми, захопившись теорією, недобачаємо практики. Відразу хочу натякнути, що практика – це ми.
Так сталося, що через несприятливі життєві обставини в нашому народі з’явився небувалий жертовний дух. Його носіями стали воїни-добровольці та волонтери. Відбулося те, чим справді можна захоплюватися. Але в цьому прихована певна небезпека: дивлячись на героїв, ми, пересічні громадяни, забуваємо про власну - може, не таку героїчну - роль у розбудові великої держави. Немає сумніву, що досягнення і служіння вищезгаданих жертовних людей дуже важливе і цінне для нашого дальшого розвитку.
Однак, хочу наголосити, це не все.
Крім них, майбутню Україну, якою будемо пишатися, мусять будувати також і так звані пересічні громадяни. Хто вони, наведу кілька прикладів: суддя, який пильно захищає права громадян; сумлінний поліцейський, який дбає про безпеку громадян; викладач, який заохочує студентів до інтелектуальної роботи; вчителька, яка дає відчути учням, які вони для неї важливі та які їй дорогі; працівник міської ради, який сумлінно готує потрібні документи для співгромадян; підприємець, який використовує тільки якісну сировину для приготування продовольчих продуктів; водій, який належно готується сам і готує свій транспорт, щоб безпечно перевозити пасажирів; двірник, який дбає, щоб вулиці його міста були чисті, тощо. Особливо треба ще згадати тих, які чесно і пунктуально платять податки. При цьому – жодних хабарів.
Якщо представники перелічених професій та інші громадяни нашої Батьківщини будуть мати щире бажання чесно працювати – майбутнє Української Держави є більше ніж запевнене. Автор цієї колонки сподівається, що він відповів на запитання, поставлені на початку.
Поэма "Цыганы" является одним из самых известных произведений великого русского поэта А. С. Пушкина. В этой статье представлен цитатный образ и характеристика Алеко в поэме "Цыганы" Пушкина: описание героя в цитатах
Образ и характеристика Алеко в поэме "Цыганы" Пушкина: описание в цитатах Главный герой поэмы - молодой человек по имени Алеко: "...По степи юноша спешит..." "Уныло юноша глядел // На опустелую равнину..." Однажды Алеко встречает цыганку Земфиру. Молодые люди влюбляются друг в друга. Земфира приводит Алеко в свой табор, где тот остается жить: "...Веду я гостя; за курганом // Его в пустыне я нашла // И в табор на́ ночь зазвала." "Он хочет быть как мы цыганом..." (об Алеко) Судя по всему, Алеко скрывается от властей, которые его преследуют: "Его преследует закон..." Алеко любит Земфиру, которая для него становится дороже мира: "Ты для него дороже мира." "...А я... одно мое желанье // С тобой делить любовь, досуг // И добровольное изгнанье!" Алеко - страстный человек. : "Но боже! как играли страсти // Его послушною душой! // С каким волнением кипели // В его измученной груди! // Давно ль, на долго ль усмирели? // Они проснутся: погоди!" Алеко - мстительный человек. Он не готов прощать обиды людям: "Я не таков. Нет, я не споря // От прав моих не откажусь! // Или хоть мщеньем наслажусь. // О нет! когда б над бездной моря // Нашел я спящего врага, // Клянусь, и тут моя нога // Не пощадила бы злодея; // Я в волны моря, не бледнея, // И беззащитного б толкнул..." По мнению Земфиры, Алеко - ревнивый и злой человек: "Пора: мой муж ревнив и зол." Алеко серьезно относится к любви. Для него любовь не является шуткой: "Ты любишь горестно и трудно, // А сердце женское — шутя." Алеко - гордый человек: "Оставь нас, гордый человек!" Алеко - злой и смелый человек: "Ты зол и смел — оставь же нас..." По мнению отца Земфиры, Алеко хочет воли только для себя, но не для других людей: "Ты не рожден для дикой доли, // Ты для себя лишь хочешь воли..." До жизни в таборе Алеко жил в городах, однако городская жизнь ему не нравилась: "Когда бы ты воображала // Неволю душных городов! // Там люди, в кучах за оградой, // Не дышат утренней прохладой, // Ни вешним запахом лугов; // Любви стыдятся, мысли гонят, // Торгуют волею своей..." "Что бросил я? Измен волненье, // Предрассуждений приговор, // Толпы безумное гоненье // Или блистательный позор." (Алеко о жизни в городе) До прихода в табор Алеко знал роскошь и богатство. Он родился среди богатого народа: "Ты любишь нас, хоть и рожден // Среди богатого народа." "Нежданно роскошь и забавы // К нему являлись иногда..." Живя в таборе, Алеко привыкает к вольной, кочевой цыганской жизни: "Он, прежних лет не помня даже, // К бытью цыганскому привык. // Он любит их ночлегов сени, // И упоенье вечной лени, // И бедный, звучный их язык." Состоя в таборе, Алеко зарабатывает на жизнь, выступая с медведем перед публикой: "Старик лениво в бубны бьет, // Алеко с пеньем зверя водит, // Земфира поселян обходит // И дань их вольную берет." Вскоре у Алеко и Земфиры рождается ребенок: "У люльки дочь поет любовь." Со временем Земфира охладевает к Алеко и перестает любить его: "Отец, она меня не любит." "Моя Земфира охладела!..." "Его любовь постыла мне. // Мне скучно; сердце воли просит..." Земфира влюбляется в другого цыгана и тайно встречается с ним по ночам: "И что ж? Земфира неверна!" Однажды ночью Алеко обнаруживает, что Земфиры нет в шатре. Он идет на ее поиски и застает ее на свидании с молодым цыганом. Ослепленный ревностью, Алеко убивает Земфиру и ее возлюбленного: "Старик-отец один сидел // И на погибшую глядел..." После гибели Земфиры и ее возлюбленного табор отворачивается от него. Табор уходит, а Алеко остается один в поле со своей телегой: "...оставь же нас..." "...лишь одна телега, // Убогим крытая ковром, // Стояла в поле роковом." Это был цитатный образ и характеристика Алеко в поэме "Цыганы" Пушкина: описание героя в цитатах.