Відповідь:
Так маленька Ассоль справді жила у двох світах: реальному і в світі своїх фантазій і мрій.
Що стосується реального світу: Ассоль проживала в невеличкому портовому містечку разом із батьком одинаком. Її батько заробляв на життя виготовлення фігурок та іграшок з дерева. Ассоль допомагала йому, відносячи фігурки до крамниці. Але одного разу дівчинка заблукала у лісі та зустріла загадкового чоловіка. З цього моменту в Ассоль з`являється її уявний світ.
Уявний світ: у лісі загадковий чоловік розповідає Ассоль, що у майбутньому на кораблі з пурпуровими вітрилами до неї прибуде принц, який стане коханням її життя. Дівчинка просто загорілася цією мрією. Коли вона повернулася додому, Ассоль розповіла все батьку, а він подумавши, що це просто ще одна вигадка доньки, погоджується з нею. Від цього віра Ассоль стала ще твердішою. Вона вирішила, що не дивлячись ні на, що зустріне свого принца.
Щож стосовно дитинства: дівчинка не мала матері, але батько дуже сильно її любив та опікував. Ассоль любила сидіти на його колінах, коли він працював. Можна сказати, що в їхніх стосунках була повна ідилія.
Але окрім батька в Ассоль не було ніякої підтримки. Вона навіть не мала друзів. А все через те, що всі в місті вважали її божевільною, бо дівчинка жила своєю мрією. Але чи можна так казати на людину з такою сильною вірою та силою волі. Але, як кажуть, у кожної людини своя думка.
Пояснення:
Недавно прочитал рассказ Василия Владимировича "Журавлиный крик". Этот рассказ о суровых днях 41 года. Он был написан Быковым в 1959 году, когда писатель жил в нашем городе Гродно. С этого произведения начинается Бык-писатель.
Что такое подвиг? В чем суть героизма? На эти вопросы отвечает писатель в рассказе «Журавлиный крик».
Шесть бойцов во главе с председателем Карпенко должны сутки продержаться на пересечении автомобильных и железных дорог, чтобы обескровленный полк смог закрепиться на новых позициях. Солдаты очень разные, совсем не похожие люди. У каждого свой характер, свое отношение к жизни, свое .
В рассказе «Журавлиный крик» Быков пишет о том, что в то время говорили шепотом! А многие белорусские писатели вообще не писали. Им не хватило смелости сказать, что на войне были смертники, которые ценой своей жизни приказали остановить нацистов. Об этом - "Журавлиный крик". О воинской чести и бесчеловечных решениях командования. О молодых и не очень людях, которые так хотели жить. О людях, зачисленных в стан "врагов народа" (Витька Свист, Пшеница), у которых погибает 1 герой, а второй - предатель. О молодом, зеленом кувшинчике, похожем на потрепанного, раненого журавля, который, выбившись из сил, пытается догнать журавлиный клин и не может. Эта война трудна и жестока.
Героизм Быкова есть проявление высокого человеческого духа. Образ солдата в рассказе «Журавлиный крик» показан Быковым на фоне сурового и трагического сорок первого года, тяжелейшего года войны, когда вопрос не только миллионов жизней, но и судьбы Родины и ее будущего стояло остро.
Поставив себя на место самого молодого солдата Кувшина, я подумал о том, сколько нужно мужества и отваги, чтобы выстоять до конца и не дрогнуть. Благодаря таким солдатам мы живем сегодняшним днем, ходим в школу и мечтаем о будущем.
Образ Євгенія Онєгіна дуже суперечливий. Негативні риси його характеру — індивідуалізм, егоїзм, холодність, практична бездіяльність — поєднуються в нім з позитивними, такими, як "душі пряме благородство». У нім ми бачимо і ознаки прогресивності і обізнаності. Образ Євгенія Онєгіна типовий для описуваної в романі епохи, але в той же час він виділяється з середовища, до якого належить. Передусім його відрізняє "різкий, охолоджений розум», схильність до "уїдливої суперечки» і "жарту з жовчю навпіл». Він далекий від світського і провінційного дворянства, яке він перевершує своїм розумом, але його не можна віднести і до прогресивної молоді, оскільки у нього немає ідеалу в житті, до якого можна було б прагнути.Таким чином, Євгеній Онєгін стає "зайвою людиною». Належачи до світла, він зневажає його. Онєгін не знаходить свого істинного призначення і місця в житті, він обтяжується своєю самотністю. Говорячи словами Герцена, "Онєгін… зайва людина в тому середовищі, де він знаходиться, не маючи потрібної сили характеру, щоб вирватися з неї».