В селе его называют механиком, за золотые руки и умение разбираться в технике. Он правильный, хороший человек, его уважают и ценят. Сам же Игнатьич держит себя немного выше остальных, имеет красивый дом, всё держит в чистоте и порядке, у него огромный счёт на книжке. Игнатьич – браконьер, как и все остальные сибиряки, он с детства занимается ловлей. Его жадность и гордыня приводит к тому, что он попадает в страшную ситуацию: огромная рыба в борьбе с ним выбрасывает его за борт, он запутывается в крючках и снастях. Оказываясь на грани жизни, он вспоминает о грехе молодости: он обидел Глашу.
«витязь молодої української поезії»
Народився 8 січня 1935р. у с. Біївцях на Полтавщині в селянській родині.
У три роки почав опановувати грамоту, у п’ять написав першого віршика.
Після закінчення десятирічки у с. Тарандиці протягом 1952-1957рр. навчався на факультеті журналістики Київського державного університету.
Після закінчення навчання одружується на черкащанці Людмилі Півторадня.
Працює журналістом у редакції газет «Черкаська правда» й «Молодь Черкащини».
На початку 60-х стає активним членом Клубу творчої молоді. Потрапляє під нагляд КДБ.
1962р. з’являється його перша збірка «Тиша і грім».
Улітку 1962р. міліціонери заарештували та жорстоко побили його. Відмовлялися друкувати твори, друзі відвернулися.
Восени 1962р. починає щоденник «Окрайці думок».
На початку вересня 1963р. ліг у лікарню із раком нирок.
У ніч з 13 на 14 грудня 1963р. помер.