Існують такі речі та ідеї, які характерні практично для всіх людей. всі ми закохуємося, засмучуємося, прагнемо до кращого. і всі ми, звичайно, мріємо. мрії у людей бувають різні, іноді вони здійсненні, а іноді – їх неможливо виконати. навіть коли людина мріє про те, чого не можна виконати, вона віддає собі в цьому повний звіт і розуміє, що хоче того, що ніколи не зможе бути досягнуто. у той же час мріяти корисно навіть про те, що неможливо виконати. втім, хотілося б все-таки міркувати про щось реальне, про те, що можна виконати і реалізувати. іноді мрії реалізовуються і це дуже приємно.мрія – це плід людської уяви. іноді, коли людина чогось хоче, вона не може думати про щось в звичайному повсякденному, всі її думки займають думи про власну мрію. людина представляє себе, коли мрія буде реалізована. вона уявляє, як зміниться її життя в цілому, і яким барвистим і цікавим стане весь світ навколо. можна довго часу провести в мріях, роздумуючи про те, що може статися і як все це буде сприйнято. але особливість людини в тому, що, як правило, вона бажає реалізувати власну мрію. якщо мрія здається близькою, реалізованої, але в підсумку цього не відбувається, людина розчаровується, втрачає сенс у житті, її життя стає безглуздим, нудним і марним. звичайно, нікому не можна побажати такої долі, тому необхідно досягати своєї мрії і реалізовувати її.що ж робити для того, щоб людська мрія реалізувалася? варто зауважити, що реалізація мрії вимагає дещо інших якостей, ніж мріяння саме по собі. коли людина мріє, вона розслаблена, вона задумлива, вона нічого не робить. коли ж приходить час досягати мрії, свою поведінку необхідно змінити. щоб реалізувати свою мрію, необхідно стати рішучим і сильним. як правило, люди хочуть чогось подібного, а тому між ними існує значна конкуренція і суперництво. потрібно перемагати в суперництві, щоб домагатися поставлених цілей і реалізовувати мрію. надзвичайно важливо вміти переключатися з настрою просто помріяти на настрій домагатися своїх цілей та реалізовувати мрії. людина влаштована так, що мріяти і досягати мрії одночасно вона не може.мрія – це подання в уяві чогось гарного і приємного людині. набагато важче здобувати, реалізовувати мрію, ніж просто сидіти на місці і фантазувати. щоб реалізувати свою мрію, потрібно на деякий час забути про мріяння, закатати рукава, всерйоз взятися за справу і гарненько попрацювати на шляху до успіху. і тільки в тому випадку, якщо це зроблено, мрія може бути реалізована. втім, перед усім цим потрібно правильно оцінити свої сили, щоб зробити висновок про те, чи є мрія досяжною.
1 Да 2Идея романа — в осуждении произвола, деспотизма, подхалимства и в утверждении главных человеческих ценностей — чести, справедливости, верности данному слову. 3 Симпатию вызывает Дубровский , а антипатию Троекуров 4 3 эпизод 5 Изначально любовь Маши не была настоящей.
Может - влюблённость, но не любовь.
«Нет, нет, — повторяла она в отчаянии, — лучше умереть, лучше в монастырь, лучше пойду за Дубровского» .
Брак с Дубровским воспринимается Машей наравне с монастырем и смертью!
На слова Дубровского: «...если насильно повезут вас под венец, чтоб навеки предать судьбу вашу во власть старого мужа» , — Маша отвечает: «Тогда, тогда делать нечего, явитесь за мною, я буду вашей женою» .
Для неё брак с Дубровским - не желанное соединение с возлюбленным, а просто меньшее из зол. «Тогда, тогда делать нечего, явитесь за мною, я буду вашей женою» . Просто крайнее средство! а почему бы сразу не решиться на это? Почему бы не убежать сразу, как только нависла угроза брака с князем Верейским?
А когда венчание свершилось, то, в какой-то мере, это избавило героиню от мучительного выбора.
Самодовольство – принципиально иное качество личности. Как ложка дегтя портит бочку меда, так самость превращает добродетель довольства в порок самодовольства. «Ложкой дегтя» здесь служит гордыня, человек безгранично доволен собой. Он надувается, как мыльный пузырь. Казалось бы, одна ложка, но получается горькое несъедобное блюдо. Самая главная горечь самодовольства – отрицание роста, развития и совершенствования личности. Самодовольный человек становится тормозом всему зарождающему, безжалостно уничтожая ростки нового. Самодовольство человечества – каменная лодка прогресса. Если бы человечество улеглось на перину самодовольства, то, не заметив как, быстро оказалось бы в состоянии человека, страдающего болезнями позвоночника.
Самодовольство может быть внешним и внутренним. Разбавив довольство гордыней, хвастовством и самолюбованием, человек создает автопортрет и теперь нуждается в оценке окружающих. Лесть, угодничество и подхалимаж людей ложатся новыми мазками на автопортрет. Подобно страстному коллекционеру самодовольство собирает лишь благозвучные отзывы о себе и заботливо дорисовывает свой неповторимый образ. Зависимость от чужого мнения самодовольство прячет за мнимой самодостаточностью и самобытностью убеждений.
