1) если к вам на улице подходит человек, одетый довольно не приметно (т.е. сливающийся с общим фоном) и пытается вам предложить что-то купить, что-то продать, поучаствовать в какой-нибудь викторине (типа маркетинговый опрос), десять раз подумайте про себя: что лучше - пройти мимо или остаться без всего.2)никогда не смотрите в глаза человеку, который остановил вас на улице, это может быть опасно. "почему? "- спросите вы? все просто! как только мошенник поймает ваш взгляд, 99,9%, что вы попадетесь на его уловки.3)не верьте, когда вам на улице говорят, что вы похожи на какого-то человека, который вчера, по словам очевидцев, грабил машину. как только вы скажите: "это не я, меня вчера не было здесь" и пр. - значит вы попались на удочку, потом последует предложение пройти в близ лежащие дворы (якобы, там бабушка, которая видела грабителя) для опознания, потом все сведется к беспределу и пр. помните! человек, у которого что-то украли из машины или квартиры и т.д. даже при наличии свидетелей никогда не решится идти и искать воров среди прохожих! это вне закона.4)возвращаясь вечером с работы, лишний раз обернитесь - не идет ли кто за вами, если человек, идя за вами по оживленной улице поворачивает более двух раз в туже сторону что и вы - это уже повод лишний раз обернуться и продумать, куда в случае чего можно зайти (магазин, кафе и если после того, как вы зашли куда-нибудь, а неизвестный зашел вслед за вами, то остается одно: либо звонить, чтобы вас забрали, либо вызывать полицию.6 ) принцип работы мошенника, кажущийся на первый взгляд легким, на самом деле, сложная и продуманная схема. начинается она с выбора жертвы, подобрать набор слов, чтобы сбить жертву с толку, далее - войти в доверие и осуществить задуманное. моё мнение.
У добу Середньовіччя (V - XV ст.) література вступила в новий період розвитку, який відбувався в умовах формування феодального виробництва, що прийшов на зміну рабовласницькому ладу. Ця доба створила свою струнку і пропорційну картину світу, органічною і гармонійною частиною якої була людина, здатна пізнавати світ, радіти йому і насолоджуватися ним, і саме в надрах Середньовіччя виникло Відродження.В історії літератури Західної Європи розрізняють періоди Раннього (У-Х ст.) і Зрілого Середньовіччя (ХІ-ХV ст.).За часів Раннього Середньовіччя розвивалася література латинською та народними мовами. Латина в той час була мовою релігії, науки і культури західного християнського світуЛатиномовна література поділялася на клерикальну (церковну) і світську. Церковна література відображала боротьбу між язичницьким і християнським світоглядом, стверджувала нове вчення про створення світу, безсмертя душі та неминучу розплату за земні гріхи в потойбічному світі. Світська література певною мірою продовжувала античні традиції, але в ній також відобразилася боротьба віджилого і нового.Література народними мовами в Ранньому Середньовіччі представлена героїчним епосом — це пісні та поеми про мужніх і доблесних героїв-воїнів, захисників батьківщини. Епос виник у формі сказань, які тривалий час побутували в усній формі. Починаючи з XI ст., їх поширювали народні артисти, яких називали: у Франції жонглерами, в Німеччині — шпільманами, в Іспанії — хугларами, в Росії — скоморохами. Це були, як правило, акробати-фокусники, які розважали людей на дорогах та майданах. Вони також співали або читали у наспівній манері пісні про витязів. У Зрілому Середньовіччі продовжує розвиватися фольклор, адже народ і досі не мав доступу до писемності. З’являються неперевершені взірці героїчного епосу, в яких народ втілює свої віковічні мрії та сподівання: французька «Пісня про Роланда», іспанська «Пісня про мого Сіда», німецька «Пісня про Нібелунгів» та східнослов’янське «Слово о полку Ігоревім». Герой епосу Зрілого Середньовіччя — воїн, захисник свого народу та держави. У добу постійних війн це була найважливіша постать у суспільному житті. В епосі ідеальні якості воїна — сила, хоробрість, воїнська звитяга та вірність своєму покровителю — зображуються в найвищих проявах, героїзуються. Сюжети багатьох поем склалися на основі дійсних історичних подій, і йдеться в них про історичних осіб, але нашарування художньої вигадки зазвичай затьмарюють, а деколи і взагалі видозмінюють реальні факти. В епічних творах казкове й міфічне переплітається з реально-історичним, язичницькі світоглядні уявлення — з християнськими віруваннями.Китай у VIII і IX ст., коли поруч з іншими видатними поетами творили такі генії, як Лі Бо й Ду Фу, був могутньою державою з владою, зосередженою в руках імператора династії Тан. У політику та літературу прийшли вихідці з сімей, пов’язаних із селянством. Поет, який найчастіше був державним чиновником, і своєю службою, і творчістю брав активну участь у житті країни.Це була доба нечуваного злету китайської поезії. Кращі поети танської доби виявились у своїй творчості справжніми виразниками народного духу, спадкоємцями та продовжувачами традицій попередніх часів.
