солнечный свет важен для человека. в его организме под воздействием солнечных лучей вырабатывается витамин «д». этот витамин организму усваивать кальций, что делает наши кости крепкими и здоровыми.
нехватка солнечного света приводит к нарушению гормонального в организме. большую часть света мы воспринимаем глазами, которые информацию в мозг. в зависимости от того, темно или светло вокруг, мозг производит гормон сна или гормон хорошего настроения. в темные зимние месяцы мы страдаем от избытка гормона сна, в результате происходит сбой "биологических часов" и все время хочется спать. нехватка гормона настроения ведет к его ухудшению. а если бы не была солнца совсем , а всё время ночь и не была света все люди погибли бы.
Символічність оповідання Кафки « Перевтілення», це відчуття самого автора. Почуття ворожості всього світу та життя самотньої людини, непереборне відчуження між спільнотою.
Головний герой – Грегор Замза. Постає заклопотаною людиною. Він піклується про свою родину, ходить на роботу, котру не любить, щоб виплатити борг батьків та було нащо жити, і мріє про навчання сестри у консерваторії. По його вчинках зрозуміло, що він безмежно любить свою родину і може піти на все заради неї. Але коли одного ранку Грегор прокидається страшною комахою і все перевертається в його світі. І він бачить відразу та жах своєї родини. Замза розуміє їх відчуття, а ось родина й не прагне зрозуміти, через, що проходить їх син. Скільки мук він зазнає, не тільки фізичних, а більш душевних, що він більше нікому непотрібен, та Грегор не припиняє хвилюватися за рідних. Але коли чує розмову батьків й сестри, що комаху треба прибрати, його пронизує жах. Він помирає від непорозуміння, болі втрати та самотності.
Родина « комахи» не турбується через втрату сина, а продовжує жити так, наче нічого не трапилось.
« Перевтілення « навчає нас ніколи не відвертатися від людей, котрі прагнуть до Що як і в тому, так і в нашому суспільстві ти потрібен тільки тоді, коли можеш приносити користь, а коли ні, то всі про тебе забувають. Треба змінювати людей, бо всі ми забуваємо, що одного ранку теж прокинемося « безпомічними комахами », і тільки тоді замислимося про всі наші життєві вчинки для інших, але буде вже пізно.
