Раціональна поведінка в конфлікті вимагає знання основних правил його розв’язання [51].
Правило 1. Визнати наявність конфлікту. Як не дивно, це буває найважче. У людської натури є така риса: не визнавати очевидного. Замість ховати голову в пісок, варто заявити про конфлікт привселюдно. Це до очистити атмосферу від пересудів і відкриє шлях переговорам.
Правило 2. Домовтеся про процедуру. Якщо конфлікт визнано, домовтеся, де, як і коли ви почнете спільну роботу з його подолання.
Правило 3. Окресліть конфлікт. Важливо визначити конфлікт у термінах проблеми, що підлягає врегулюванню. Кожна сторона повинна висловити, у чому вона бачить суть конфлікту, які почуття він у неї викликає, як вона оцінює свою роль у конфліктній ситуації. При цьому важливо зосередитися на конкретних діях, а не на особах.
Правило 4. Досліджуйте можливі варіанти вирішення. Широко відома техніка «мозкової атаки», коли всі члени висловлюють будь-які, навіть найбезглуздіші пропозиції. Усі ідеї реєструються, і вибирається найкраща. Ця процедура націлює на співробітництво і спільне прийняття рішення.
Правило 5. Контролюйте виконання спільно прийнятого рішення.
Правило 6. Критикуйте опонента доброзичливо. Для того, щоб грамотно користуватися цим правилом, потрібно знати, які існують форми критики [65]. До найпоширеніших належать:
критика з бажанням до справі — у цьому випадку людина намагається своїми аргументами й оцінками до вирішенню проблеми;
критика з бажанням показати себе, продемонструвати свої знання, ерудицію, підкреслити свою важливість в очах інших;
критика з метою зведення особистих рахунків — спрямована на те, щоб скривдити, зачепити людину, підкреслити її слабкі сторони, нагадати про прорахунки. Відповіддю на таку критику повинні бути не емоції, а продумані аргументи;
критика з метою збереження чи підвищення свого статусу чи престижу. Метою такої критики є возвеличити себе, але той, хто критикує, може ховати свої наміри за голосними закликами до порядку й навіть за самокритикою. Уникнути потенційного конфлікту можна, якщо спокійно оцінити ситуацію, відсіяти пафос і корисливі мотиви від ділових роздумів;
критика з метою перестрахування. Людина, що критикує, у цьому випадку використовує критику, щоб завуалювати страх узяти на себе відповідальність. Якщо все закінчиться погано, то той, хто критикує, скаже: «А я вас попереджав!»;
критика з метою уникнення заслужених обвинувачень. Цю форму критики використовують заздалегідь, щоб нейтралізувати своїх опонентів. Той, хто критикує, може задовго до розвитку подій збирати факти, щоб скомпрометувати супротивників;
критика з метою контратаки — це реакція на чиєсь зауваження. Вона використовується для того, щоб розвінчати критикана чи інтригана;
критика з метою одержання емоційного заряду. Є люди, що періодично відчувають потребу в емоційному струсі та почувають себе краще після нього. Із цією метою вони можуть використовувати критику, особливо, якщо люди легко піддаються емоційному впливу.
Правило 7. Слід дотримуватися етичних норм спілкування в конфліктній ситуації.
Спеціалісти-конфліктологи виділяють такі види етики спілкування:
етика аудієнції — полягає у взаємному бажанні слухати та без перекручувань інтерпретувати інформацію один про одного. Варто відкинути власні негативні установки на людину, неупереджено проаналізувавши висловлені думки й пропозиції співрозмовника;
етика доказу — включає не тільки логічну обґрунтованість власних доказів, але й уважне ставлення до доказів іншої сторони;
етика вираження власної позиції — передбачає висловлення своїх думок у коректній формі;
етика критики — полягає в тому, що критику повинно бути спрямовано не на особу, а на її вчинки;
етика реагування на критику. Варто звертати увагу, у першу чергу, на зміст критики, а не на форму її вираження. При цьому поводитися слід коректно, без різких відповідних випадів;
етика згоди. Завершальна стадія ділового спілкування передбачає з’ясування вирішених і невирішених питань. Сторони повинні визначити, чи не залишилося неприємного психологічного осаду в учасників конфлікту. У разі потреби вони повинні вибачитися один перед одним [68].
Правило 8. Володійте своїми емоціями. Це одне з основних правил розв’язання конфліктних ситуацій.
Летняя спячка – представляет собой особое состояние покоя, наблюдаемое в периоды жаркой сухой погоды у некоторых рыб и амфибий. В периоды летней спячки эти организмы зарываются в ил, пока он еще мягкий, и снижают интенсивность метаболизма (обмена веществ) до минимума, и это дает им возможность пережить условия острого дефицита влаги. Во время летней спячки рыбы и амфибии дышат атмосферным воздухом. Нормальная метаболическая активность возобновляется только после того, когда водоем после периода засухи вновь наполняется. Лепидосирен и протоптер (двоякодышащие рыбы проводить в спячке не менее шести месяцев, пока реки, в которых они обитают, временно пересыхают.Зимняя спячка - это состояние относительно низкой метаболической активности, связанное с периодом низких температур. Зимняя спячка дает возможность многим видам амфибий, рептилий, птиц и млекопитающих переживать периоды нехватки пищи, снижая энергетические потребности до минимального уровня. Зимняя спячка имеет особенно важное значение для гомойотермных (теплокровных) животных, которым для поддержания высокой температуры тела обычно необходима высокая интенсивность метаболизма.При настоящей спячке температура тела падает почти до температуры окружающей среды, а сокращения сердца, дыхание, общий метаболизм, рост и процессы развития резко замедляются, так что животное становится почти пойкилотермным (хладнокровным).Некоторые организмы, впадающие в настоящую спячку:из насекомоядных - землеройки, ежи,из грызунов - сурки, суслики, сони, хомяки,летучие мыши, питающиеся насекомыми.Большинство других животных, у которых наблюдается та или иная форма спячки, на самом деле находятся в состоянии оцепенения, сна или псевдоспячки. К таким животным относятся:змеи,ящерицы,черепахи,саламандры,жаба,тритоны,лягушки.В случае повышения температуры среды они могут просыпаться, чтобы подкормиться имеющимися в норе запасами, или же для мочеиспускания.
Найдем делители 36 и 40, т. е. по сколько человек можно ставить в одном ряду, чтобы количество человек было одинаковое в каждом ряду. 36: 2, 3, 4, 6, 9, 12, 18. 40: 2, 4, 5, 8, 10, 20. Общие делители (одинаковые) 2 и 4 Т. е можно в каждой группе поставить всех по 2 человека или по 4. Всего 2 возможности.У нас имееется 4 возможности для построения спортсменов.
Для этого мы сложим количество спортсменов
36+40= 76 спортсменов всего
76/2 = 38(спорт) из этого получим два ряда по 38 человек или 38 рядов по 2 человека
76/4 = 19 (спорт) из этого получим четыре ряда по 19 человек или 19 ряд. по 4 человека
7.3. Правила розв’язання конфліктів
Раціональна поведінка в конфлікті вимагає знання основних правил його розв’язання [51].
Правило 1. Визнати наявність конфлікту. Як не дивно, це буває найважче. У людської натури є така риса: не визнавати очевидного. Замість ховати голову в пісок, варто заявити про конфлікт привселюдно. Це до очистити атмосферу від пересудів і відкриє шлях переговорам.
Правило 2. Домовтеся про процедуру. Якщо конфлікт визнано, домовтеся, де, як і коли ви почнете спільну роботу з його подолання.
Правило 3. Окресліть конфлікт. Важливо визначити конфлікт у термінах проблеми, що підлягає врегулюванню. Кожна сторона повинна висловити, у чому вона бачить суть конфлікту, які почуття він у неї викликає, як вона оцінює свою роль у конфліктній ситуації. При цьому важливо зосередитися на конкретних діях, а не на особах.
Правило 4. Досліджуйте можливі варіанти вирішення. Широко відома техніка «мозкової атаки», коли всі члени висловлюють будь-які, навіть найбезглуздіші пропозиції. Усі ідеї реєструються, і вибирається найкраща. Ця процедура націлює на співробітництво і спільне прийняття рішення.
Правило 5. Контролюйте виконання спільно прийнятого рішення.
Правило 6. Критикуйте опонента доброзичливо. Для того, щоб грамотно користуватися цим правилом, потрібно знати, які існують форми критики [65]. До найпоширеніших належать:
критика з бажанням до справі — у цьому випадку людина намагається своїми аргументами й оцінками до вирішенню проблеми;
критика з бажанням показати себе, продемонструвати свої знання, ерудицію, підкреслити свою важливість в очах інших;
критика з метою зведення особистих рахунків — спрямована на те, щоб скривдити, зачепити людину, підкреслити її слабкі сторони, нагадати про прорахунки. Відповіддю на таку критику повинні бути не емоції, а продумані аргументи;
критика з метою збереження чи підвищення свого статусу чи престижу. Метою такої критики є возвеличити себе, але той, хто критикує, може ховати свої наміри за голосними закликами до порядку й навіть за самокритикою. Уникнути потенційного конфлікту можна, якщо спокійно оцінити ситуацію, відсіяти пафос і корисливі мотиви від ділових роздумів;
критика з метою перестрахування. Людина, що критикує,
у цьому випадку використовує критику, щоб завуалювати страх узяти на себе відповідальність. Якщо все закінчиться погано, то той, хто критикує, скаже: «А я вас попереджав!»;
критика з метою уникнення заслужених обвинувачень. Цю форму критики використовують заздалегідь, щоб нейтралізувати своїх опонентів. Той, хто критикує, може задовго до розвитку подій збирати факти, щоб скомпрометувати супротивників;
критика з метою контратаки — це реакція на чиєсь зауваження. Вона використовується для того, щоб розвінчати критикана чи інтригана;
критика з метою одержання емоційного заряду. Є люди, що періодично відчувають потребу в емоційному струсі та почувають себе краще після нього. Із цією метою вони можуть використовувати критику, особливо, якщо люди легко піддаються емоційному впливу.
Правило 7. Слід дотримуватися етичних норм спілкування в конфліктній ситуації.
Спеціалісти-конфліктологи виділяють такі види етики спілкування:
етика аудієнції — полягає у взаємному бажанні слухати та без перекручувань інтерпретувати інформацію один про одного. Варто відкинути власні негативні установки на людину, неупереджено проаналізувавши висловлені думки й пропозиції співрозмовника;
етика доказу — включає не тільки логічну обґрунтованість власних доказів, але й уважне ставлення до доказів іншої сторони;
етика вираження власної позиції — передбачає висловлення своїх думок у коректній формі;
етика критики — полягає в тому, що критику повинно бути спрямовано не на особу, а на її вчинки;
етика реагування на критику. Варто звертати увагу, у першу чергу, на зміст критики, а не на форму її вираження. При цьому поводитися слід коректно, без різких відповідних випадів;
етика згоди. Завершальна стадія ділового спілкування передбачає з’ясування вирішених і невирішених питань. Сторони повинні визначити, чи не залишилося неприємного психологічного осаду в учасників конфлікту. У разі потреби вони повинні вибачитися один перед одним [68].
Правило 8. Володійте своїми емоціями. Це одне з основних правил розв’язання конфліктних ситуацій.